2.Валя

Що за несправедливість? Вчора коли я цілий день дома пролежала за переглядом нового крутецько романтичного фільму «Моя провина» - віяв за вікном холодний вітер, а сьогодні, коли я мушу їхати в цій задушливій маршрутці набитій людьми – задуха страшна. Звільнила тепер місце старшій жіночці, бо ми ж виховані, тай думаю, от чого я така добра душа? Сиділа би, а так мушу стояти. Увесь час трясе, автобус їде серпантином, на поворотах ледь не падаю з ніг.

Проїхавши ще одну зупинку вирішую поцікавитися у водія – приємного дідуся, років десь 60, чи довго ще їхати до мого місця призначення. Відповів ще чотири зупинки. Зайшла в смартфон переглянути чи є щось новеньке. Але тут неприємний сюрприз: мобільний інтернет не ловить. Як чудово!

Врешті-решт приїжджаю в село і мене відразу бабуся Оля зустрічає. Людина, з якою пройшло моє дитинство, кожні вихідні і канікули я була в неї. В дитинстві село обожнювала, а з дорослішанням моя симпатія до нього поступово проходила. Бабця міцно-міцно мене обіймає, потім ми ще з нею сперечаємося, тому що вона в  мене сумку хоче забрати і нести, а я не віддаю, бо не бажаю, щоб їй було важко.

-Давай, Валентинко, розповідай старшій жіночці, яка вже сто літ не була в місті, як там?

-Ба, ти в мене ще сповнена сил пані!- заперечую, бо направду може татова мама вже не двадцятилітня дівчинка, проте їй ще навіть ста нема. Того року справляли лише 55 років, вона трохи нижча за мене – один з приводів для її жартів, говорить, що на старість люди зменшуються. Я завжди спорю, бо то просто я підросла, а з нею все в порядку. В неї не видно сивини, тому що від природи кудрява блондинка. До слова, мій дідусь був також блондином( він пішов із життя через хворобу, але давайте не про сумне, тому що мені зовсім не хочеться плакати), а от батько брюнет і тітка брюнетка, остання говорить, що вони не рідні діти, але ми всі прекрасно знаємо, що то неправда.

-Ага, пані,- сумно зітхає і приобнімає однією рукою.

Вже майже біля самої хвіртки чуємо:

-Доброго дня, Ольго Миколаївно,- до болі знайомий голос, йомайо, а він якого в село вирішив завітати після скільки часу відсутності?

-І тобі доброго, Вадику,- сонцерадісно посміхається бабця у відповідь,- а ти також сюди на канікули приїхав, як Валентинка?

Пф, та його коли комар вкусить або кропивою пожалиться, то відразу назад повернеться, ех, було би добре, тому що кожен день цього недосусіда бачити не хочу.

-Лише на місяць, потім назад, дуже радий вас бачити,- останнє говорячи дивився на мене. А я взяла і відвернулася, щоб пам`ятав, що досі ображена.

-Заходь десь до нас на чайок з ягодів, будемо з нетерпінням чекати,- особливо я.

-Авжеж, зайду,- а воно-то припреться точно, на мою біду.

-Дідусю передавай, що салат зовсім не гіркий, а навпаки навіть солодкуватий.

О, дід Гриць, то такий чудовий чоловік, він колись ще в далекому дитинстві страшне любив, коли ми всі втрьох на рибу йшли. Хоч ми з Вадимом так там шуміли, досі без поняття як йому вдавалося хоч 10 карасиків, але зловити і принести додому. Його дружина Одарка нам їх смажила, а ми потім ще годину їли, кісток дуже багато має та рибка. Дивилися вечером разом «Одного разу під Полтавою» або «Одного разу в Одесі». Такий час чудовий – дитинство, а зараз ми підросли і все кардинально змінилося. Хоча, думаю, Григорій Іванович радий буде нашій зустрічі, але завітати потрібно у відсутності його дорогоцінного внука.

Ще раз попрощалися, видно, моя бабуся не дуже тямить в людях, раз такою любов`ю до цього хлопця палає.

-Валюш, придивися до свого друга дитинства, хороший хлопчина, жартівник, якби що захистить, Одарка говорила, що він ходить на бокс.

-Бабуль, нехай захищає мене від самого себе,- хотіли вже щось на те відповісти, але я зуміла закрити цю тему вагомим аргументом.- В нього дівчина.

-Шкода,- та –та, Ольга Миколаївна є досить таки принципіальною людиною.

На подвір`ї мене зустрів наш улюбленець – Рижий, безпородний собачка із золотим відтінком шерсті, такий старенький вже, але все одно повний сил, завжди кажу бабусі брати з нього приклад.

Поки розкладала свої речі, то встигла успішно зголодніти, отож бабуся смачно нагодувала молодою картопелькою з городу із часничком і помідорками свіженькими.

Все таки в сільському житті є свої гарні сторони.