1.Вадим

Це кабздець! Канікули в задрипаному і ніким добре не знаному селі. Офігіти просто!  А все через мого любого татуся, який вирішив повиховувати свого, через рік, повнолітнього сина. Я не склав ідеально ЗНО, а батьки закатили мені лекцію, що я безсердечний син, якому наплювати на них, бо вони не сплять ночами, переживають, щоб я поступив кудись, а не підмітав вулиці. А нахрін та освіта? Якщо більшість людей просто хочуть відсидіти ті роки в універі, а по закінченню піти на ту роботу, де буде вакансія і нормальна зарплатня, а не на ту, для якої вчився так старанно, щоб у висновку отримувати копійки. Шкода, мої предки цього не розуміють.

-Тату, а Віка не може зі мною до бабусі поїхати?- переставши шукати щось у своєму телефоні, він подивився на мене.

-Сину, а не зарано під вінець в 17?- насмішкувато.

-Зарано,- тихо відповів про себе.

Продовжив складати найважливіше в рюкзак: пару футболок, якісь джинси, дві пари своїх (і Вікторії) улюблених спортивок, худі, шкарпетки і спідня білизна.  Ще пару важливих дрібничок .

-Там хоч інет є?- запитався, закриваючи бігунець на моєму таки досить компактному ранці.

-Бабуся твоя навіть комп має, так що не дрейф, Владику,- дружно штовхнув в плече.

-Авжеж ,- зітхнув, зібравшись вже з того горя порубатися в приставку, але тут прийшло повідомлення..

«Не спиш? *емодзі з лупою*»

«Збираюся в ліс»,- так охрестив про себе місце, куди завтра маю відправитися.

«Я з тобою хочу!!! *емодзі поцілуночок*»

«Там всяка комашня і змії, для чого тобі туди?»

«Я піду будь-куди, навіть на край світу, лиш би з тобою разом*емодзі червоне сердечко*»

Коханнячко моє і як прикажете я без неї місяць маю бути, а ???

«Я в село їду на тридцять днів, але обіцяю бути на зв`язку, потім, як приїду, то підемо в наш парк і влаштуємо пікнік *емодзі рожеве сердечко, яке б`ється*»

«Хороших снів *емодзі обнімашки*»

«Добраніч)))»