Розділ 21. Розмова з Саміром
- Кішка володіє наймогутнішою силою. Їй підкоряються всі тварини. Але ця сила зустрічається вкрай рідко, бо нею володіють лише обрані. Ти напевно пам’ятаєш ту дівчину, яку ти врятувала на дорозі? Спочатку ми думали, що вона – обрана. Але вона не всі випробування змогла пройти та допустила помилку, за що її і покарали передвісниці долі. Але щоб пом’якшити своє покарання, їй доручили виконати завдання – знайти ту саму обрану. І вона знайшла – тебе. В першу вашу зустріч вона переконалася, що це точно ти, бо відчула це своєю тимчасовою силою. А в другу вашу зустріч, вона сповістила про тебе карателям. Вона впоралася зі своїм завданням, бо ти дійсно виявилася тією, кого ми так довго шукали.
- Чому саме я володію даною силою?
- Це вирішують передвісниці долі. Лиш вони обирають, хто вартий і заслуговує на цю силу. І обрали саме тебе. Це лотерея, в якій ти виграла білет. Найголовніше – не схиби, щоб не поплатитися за свою помилку.
І ще, про що ти повинна знати. Мені доповіли, як ти переманила на свою сторону собаку Демида. Вона для нього багато чого значила. Ніхто і ніколи не ризикував та й не міг і пальцем доторкнутися до неї… крім тебе. Ти його розлютила не на жарт. Як ти помітила, він кинув тобі виклик. Тож, бережись його. Віднині, він вже не в нашому угрупуванні. Він володіє достатньо потужною силою. І він на цьому вирішив не зупинятися. Він ослухався мого наказу і ладен на все піти, аби відібрати твою силу, чого б це йому не коштувало.
- Як кажуть: «Вовків боятися – в ліс не ходити», але не в моєму випадку. Тож, матиму на увазі. Дякую, що прояснив моє становище.
- На даний момент, твоя сила ще не розвинулася і ти ще не оволоділа нею достатньо, тож вся надія на твою фізичну підготовку і техніку, якою ти володієш. Але не переймайся, ми допоможемо тобі та навчимо всьому, що самі вміємо. Попереду у тебе надважлива місія для всього людства.
- Хммм… - задумливо протягую. – Вважай, що заінтригував.
- Я бачу, ти ніскільки не збентежилась, дізнавшись, про загрозу по відношенню до себе?
- По-правді, не бачу в цьому сенсу. Що мені з того, що я буду тремтіти, як той переляканий заєць? Це всерівно ніяк не змінить ситуацію, що склалася. Найголовніше – не втрачати пильність і тримати пульс напоготові.
- Що ж, мені подобається твій настрій. В такому разі можу побажати лише удачі. Цього разу, я зміг тебе врятувати, але не факт, що я опинюся поруч наступного разу.
- Можеш не сумніватися, наступного разу я не допущу подібної помилки.
- Дуже на це сподіваюся, - відповідає Самір, а в голосі звучать нотки збентеження.