Розділ 5. А так все добре починалось…

Не можу повірити в побачене! Макс заходить з величезним букетом троянд, підходить ближче до Ніки, стає на одне коліно і щооо??? Він робить їй пропозицію? І тут я розумію серйозність їхніх стосунків.

- Ніко, виходь за мене! – промовляє Макс, як тільки Ніка обертається до нього. Наступне, що він робить -це  відкриває коробочку, в якій виблискує золоте кілечко з агатом вссередині. Дивиться на неї з такою ніжністю та закоханістю, що як не радіти за них? От як? От і я кажу, що це не реально!

Оглушливий крик щастя розноситься по кімнаті, а після Ніка замовкає, а на обличчі виблискують ледь помітні сльозинки.

- Ти найдорожче і найпрекрасніше, що тільки зі мною траплялося. Тож, хочу щоб твій День народження став особливим. Ти згідна стати моєю дружиною?

- Тааак! – тільки і виривається ледь чутним голоском.

В наступну мить Макс одягає каблучку на палець Ніки. Попри неочікуваний поворот подій, я неймовірно рада за цих двох. Вони і справді дуже гарна пара!

 А Макс і дійсно гарно підготувався до цього моменту. Раптово гасне світло, з’являється мерехтливе червоне підсвічування, яке направлене на Ніку і Макса. Вмикається повільна романтична музика, під яку вони ритмічно починають повільний танець.

Я лиш подумки радію за подругу. Беру келих коктейлю та відходжу вбік до балкону.

***

Вечірка в розпалі, всі танцюють та веселяться, тільки чомусь у мене з’явилося надто дивне відчуття, немов щось не дає спокою.

- Бачу, що ти не любитель галасливих вечірок? – раптом чую з-за спини голос Єгора.

- Еееем, та просто задумалась трішки, - розгублено відповідаю. – Небо сьогодні дуже гарне та спокійне, - намагаюсь відволікти себе від нестерпних думок і почати з нейтральної теми.

- І справді, дуже гарно, - згідно киває головою та направляє погляд в мою сторону. – Хотів сказати, щоб так не хвилювалася за подругу – вона тепер в надійних руках.

- Я навпаки за неї радію, - з полегшенням відповідаю.

- При знайомстві мені здалося, що ти з насторогою ставишся до Макса. Чи мені здалося? – запитальним тоном вимовляє і плавно повертаю голову у мій бік.

Ледь помітна посмішка з’являється на моєму обличчі.

- Бачу, ти уважний. Так, ти правий. Тобі не здалося, але моя думка змінилася від недавніх пір, – з полегшенням вимовляю на одному диханні.

- До речі, твої сумніви мають підґрунтя. З дівчатами Макс і справді проявляв легковажність, але не з Нікою. Після зустрічі з нею його ніби підмінили – відразу посерйознішав та став відшивати всіх дівчат, які раніше вішались на нього. Знаючи брата, я сам не повірив своїм очам, якщо б він мені сам не розповів про свої наміри. Можеш повірити на слово -  мені він брехати не стане, - його розважливі слова, серйозний та спокійний тон справді заспокоюють. Я завжди з недовірою ставлюсь до нових знайомих, але з ним дійсно виникає бажання поспілкуватись та довіритись.

***

Не знаю скільки часу ми так просиділи на балконі та розмовляли, але я зрозуміла одне, що вечірка добігає до кінця і гості вже ледь на ногах тримаються. Деякі самі викликали собі таксі, але деяких все ж доведеться відвезти додому.

- Ярусь, вибач ще раз за додаткові клопоти, але ці двоє явно перебрали з алкоголем, - винуватим голосом говорить Ніка.

- Нікусь, не хвилюйся, все добре, головне, щоб у вас все було добре з Максом, ще раз вітаю вас! – міцно обіймаю Ніку та Макса.

- Єгоре, зможеш поїхати разом з Яриною, щоб відвезти цих двох додому? Бо дурниць можуть наробити, – запитує Макс в Єгора.

- Максиме, не переймайся, що може статися? Ніка підтвердить, що я себе образити не дозволю.

- Заперечення не приймаються, їдемо! – з протестом вимовляє Єгор та заштовхує цих хлопців на заднє сидіння.

- Рахуй, що вмовив. Буде кому назад їх виштовхати з машини, - з сарказмом вимовляю.

Ще раз прощаємося з друзями та разом з Єгором сідаємо в машину.

Їхати нам близько 30 хвилин, тож найперше, що порушило тишу, було питання Єгора:

- Ти ніколи не думала про спортивну кар’єру? Наскільки я знаю, то єдиноборствами ти займаєшся, як аматор?

- Думала. Колись хотіла, але потім знайшла ще одне хобі, завдяки якому зараз будую кар’єру.

- Я бачив на тренуванні, як ти майстерно володієш технікою, то був дуже здивований. Не кожен тренер зможе ідеально повторити так, як ти. В тебе є значні перспективи.

- Чесно кажучи, тренер мені те саме щоразу повторює.

- От бачиш! Тому що в тебе дійсно до цього є хист. Ти напевно, найперша дівчина, яку я зустрів без страху у очах, та з іскрами в долонях, - при останніх словах відкидається на спинку крісла та розпливається в широкій усмішці, напевно згадує, як я йому ледь не зарядила на тренуванні. Невже все життя буде згадувати про це?

- Здивувала? Я знаю, що непередбачувана, тому наближаючись до мене, продумай, звідки чекати удар, - попереджувально промовляю, а потім виривається несамовитий смішок.

- Я зрозумів твою манеру,  матиму на увазі наступного разу, коли раптово тебе зустріну, що замість звичайного «привіт» - може й прилетіти.