Розділ 3. Тренування

Суботній ранок. Я, як завжди прокидаюсь о 7 ранку, одягаю спортивну форму, кличу Арчі та разом виходимо разом на крос. Це в нас займає близько години.

Ніка на свято запросила на 18 вечора. В мене є ще час, тож я встигну з’їздити в місто на тренування.  Ходити 3 рази на тиждень на регулярній основі для мене є базою, тож порушувати цю традицію я не планую.

***

- Удар! Ще один! Ногою! Сильніше! – голосно озвучує тренер, а я лиш покірно б’ю боксерську грушу.

Кожне тренування – це метод не лише покращити свої навички, а й позбутися негативних думок та отримати дозу дофаміну. З цими думками я лиш молю, щоб сьогоднішній вечір пройшов без пригод.

Вважайте, що я присутня у залі лиш фізично, а думками десь далеко літаю. Як раптом всі думки розлітаються варто лиш відчути чиюсь сильну та потужну руку, яка приземляється на моє плече. В наступну секунду я різко розвертаюся і вже готова зарядити кулаком, але моя спроба провалюється. Міцна рука перехвачує моє зап’ястя. І найцікавіше - хто? Єгор?

- Якого? А ти що тут робиш?  – здивовано запитую я, окидаючи його поглядом.

- Клуб, в який я ходив з дитинства збанкрутував та зачинився, тож я знайшов цей, якраз неподалік від дому та з сучасним оснащенням – відповідає серйозним тоном. – Я звісно чув з розповідей, що ти спортсменка, але навіть подумати не міг, що можеш і синець під оком поставити. Маю визнати, що реакція в тебе відмінна.

- Ще б пак! Може на раз два укласти, - з-за спини чую смішок тренера. – Навіть око не сіпнеться, коли побачить, що такий здоровенний бик на неї пре, - з насмішкою коситься на Єгора. Я, звісно, могла заперечити його слова, але доля правди в цьому є.

- Рахуй на перший раз тобі пощастило, але наступного разу краще не підкрадайся з-за спини, бо інакше я не відповідаю за наслідки, - відповідаю впевненим голосом, а на губах з’являється ледь помітна посмішка.

- Окей, матиму на увазі, - згідно киває та з цікавістю оглядає.

- Невже в мене щось на лобі намальовано? – запитально вигинаю брови та вказую пальцем в цю ділянку обличчя.

- Завжди цікавило питання, чому дівчатам подобаються єдиноборства? Зазвичай дівчата надають перевагу, щоб їх захищали чоловіки, любляють відчувати себе тендітними та слабкими.

- Отже, я потрапила в той відсоток дівчат, які не покладаються ні на кого окрім себе, найжалюгідніше відчуття – це коли ти відчуваєш себе безпомічною. Крім цього, цей вид спорту є ідеальний для тренування реакції, швидкості та дисципліни. А ще це дуже весело і цікаво, нема коли нудьгувати.

- Впевнена?

- Більше ніж. Якось потрапила на заняття з йоги, то мене ледь вистачило, думала з нудьги помру.

З цікавістю мене оглядує, а в наступну секунду з вогнем у очах запитує:

- Хм! Цікаво. Можливо якось поспарингуємося разом?

- Я не проти, але тренування вже завершується, тож не сьогодні, - зніяковіло відповідаю дивлячись на годинник, натякаючи що час звідси вимітатися.

- Що  ж домовились, тоді до зустрічі ввечері, - швидко вимовляє та направляється в роздягальню.

- Ага, до зустрічі, - нахмурюю брови, різко розвертаюсь та кілька разів з усієї сили вдаряю ногою по боксерській груші. Саме таким методом я виплескую весь стрес і це неймовірно допомагає. Відчуваю, що терпіння мені знадобиться на сьогоднішній вечірці.