ЧАСТИНА 19

        Андрій знову попрямував на звуки музики, що лунала з другого поверху (це вже стало своєрідною звичкою). Він знову тихенько підкрався й зостався спостерігати за танцівницею. Але на цей раз зовсім не довго: вона швидко помітила глядача й зупинилася.

– Ти хоч колись відпочиваєш? – запитав він.

– Так, зараз.

– Ти бачила, котра година? – запитав Андрій.

– Не маю жодного уявлення, –  відповіла Варвара. –  А чому ти не спиш? Я можу зробити тихіше, якщо заважаю. Ти ж не танцювати сюди прийшов?

         Андрій наблизився й спокійно продовжив:

– А може, і так… Чому б ні?

  Варвара примружила очі й недовірливо поглянула на молодого чоловіка.

– Якось не віриться, що ти при здоровому глузді й на тверезу знову прийдеш, щоб танцювати. Ти, хто з першого дня дивився на мене як на божевільного підлітка, який повторює дивні рухи.

– Не кажи дурного, – перебив її Андрій, – нормально ти танцюєш. А що? Майже як капоейра. Майже…

– То що? Ти сьогодні танцюватимеш? Чи як? – гордо підвівши голівку, з викликом запитала Варвара.

– А котрий танок ти мені пропонуєш: той, що танцювали ми вчора, чи той, який репетирувала з Арсеном?

– Це було танго! Обидва рази! – відрізала дівчина.

– Може, і так, але рухи… Вони ж відрізнялися, – він закусив нижню губу й підійшов ще ближче.

– Обирай! –  Варя стала шукати на телефоні відповідний трек.

– Ускладнимо завдання! – Андрій зняв з носа дівчини окуляри й поклав у кишеню своєї сорочки.

         Знову, як і вчора, вони почали рухатися в такт музики. Але якщо минулого вечора за всі рухи відповідала Варвара, то сьогодні діяла інтуїтивно, тож картинка танцю виходила досить нечіткою. Дівчина більше відчувала партнера. Вона настільки довірилася Андрію, що за той час, поки лунала мелодія, їй здалося, що танцюють вони разом уже дуже давно. Та й хлопець, здавалося, теж розумів кожен її рух. Те, що дівчина настільки близько, заводило й паморочило голову. Існували тільки ця запальна музика й Варвара…

          Андрій відчував її тепло, солодкий аромат шкіри. Йому захотілося доторкнутися до тремтячої жилки на шиї партнерки, до її ніжної скроні, обхопити долонями обличчя, припасти до вуст. Зняти бретельку на майці й звільнити дівчину від цього зайвого клаптика тканини…

         Усе, що вчора можна було списати на дію алкоголю, сьогодні переповнювало свідомість знайомими відчуттями. Попри все, хотілося до дівчини доторкнутися, обійняти, поцілувати й, нарешті, не відпускати до ранку…

          Стоп!

         Вона подружка його сестри, дівчина, яка потрапила в складну життєву ситуацію. Як він може так легко скористатися цим? Шукати розради після розірваних стосунків, не зважати на почуття Варвари. Як їй буде, коли він награється та втамує свою жагу… Чому зараз відчуває таку огиду до самого себе?

         Музика закінчилася. Андрій повернув Варварі окуляри, сказав «на добраніч» і вийшов...

***

         Варвара ще довго не могла заснути, крутилася в ліжку, тому, коли пролунав дзвінок будильника, прокинулася геть розбитою, як і скуйовджене простирадло, що опинилося на підлозі. Дівчина втомлено встала, невпевнено потяглася, прийняла прохолодний душ, одягнулася й поплелася на кухню.

         Раптом почула, що Андрій з кимось розмовляє, і зупинилася, прислухаючись.

– Привіт, моя Принцесо. Так і я за тобою скучив! Вибач, я знаю, що ти давно мене не бачила. Я обов’язково виправлюся!  Що я маю зробити, щоб моя солоденька не сердилася? Платтячко? Добре, буде тобі платтячко й усе, що тільки забажаєш! Люблю тебе! Побачимося! – він поклав слухавку й сьорбнув із чашки кави.

        Дівчина засмутилася від того, що почула. Вона мала б давно здогадатися, що такий довго не буде сам. Якось Стася розповідала, що її брат вже пів року не живе з дружиною. Отже, у нього є нові серйозні стосунки, просто Андрій їх не афішує, а Варя – лише випадковість.

         Варя зайшла на кухню, пронизана холодним поглядом чоловіка.

– Привіт! Сніданок уже майже холодний, – промовив скрушно й показав жестом на тости, яєчню, джеми й каву.

– Добрий ранок, – тихо промовила вона й сіла за стіл.

  Андрій на мить насупив брови. Потім переконав себе, що не варто перейматися, що йому має бути байдуже.

– Про брата щось чути? – нарешті запитав він.

– Ні, – сумно відповіла Варя. – Я розумію, до чого це питання: тобі цікаво, коли я нарешті зникну звідси.

– Повір, це не найгірший варіант для тебе. Звісно, залишайся тут, скільки буде потрібно. Я можу пожити трохи у квартирі друзів.

– Ні, не хочу, щоб через мене ти відчував такі незручності. До вечора щось придумаю.

         Вилиці Андрія напружилися: розмова закінчилася зовсім не так, як він планував.

         На роботу приїхав без настрою. Із цим варто покінчити, доки не збожеволів. Усю ніч він бачив той же сон: Варвару у своїх обіймах, яка раптом розверталася й щиро зізнавалася, що зустріла своє перше кохання, тому йде ыд нього.