ЧАСТИНА 18

           Андрій дістав пляшку з коньяком, відкоркував і налив у келих. Голова паморочилася від думок. Він одним махом випив і налив ще, наче алкоголь міг зцілити його зранене серце. Оперся руками на кухонний стіл, схилив понуро голову, потім випив знову й пішов геть. Досить гри, уже награвся… Межа…

       На якусь мить у розмові з Варварою Андрієві здалося, що він такий, яким був колись, до знайомства з Іванкою. Ні, інакший… Але ж покидьком ніколи не був.

         Біля басейну скинув джинси й пірнув. Вода приємно холодила тіло й повертала свідомість, наче змиваючи бруд спогадів і рани прощання. Випірнувши, помітив струнку дівочу постать у шовковому халаті.

– Відвернися, – скомандувала Варвара, скинула халат й оголена зайшла у воду.

  Андрій пригладив рукою мокре волосся, підняв здивовано брови та посміхнувся.

– Не сподівався, смілива дівчинко! – кинув навстріч і завагався, чи слід наближатися до неї.

         З одного боку холодна вода, з іншого – гарячий погляд Андрія. Чи варто нагадувати собі, що таких палких емоцій вона не відчувала жодного разу в житті. А тепер рубікон перейдено. У танці, у миті єднання з музикою… Чи треба сказати Андрієві, що вів у танці  не гірше деяких професіоналів, які траплялися їй? Чи змовчати?

– Мінус один пункт, – промовив хлопець і нарешті наблизився.

– Лишився останній, – Варвара тремтіла від холоду.

      Андрій ніжно притягнув її до себе, тримаючись за бортик рукою, притиснув до стінки басейну та зазирнув в очі. Прибрав неслухняне пасмо з чола дівчини. Відчуття її оголеного тіла зводили з розуму. Наче танець на лезі… Наче ще хвилина, секунда – і вибух…

      А Варварі ця мить видалася вічністю… Невизначеності й чекання…

      І враз… їхні вуста злилися. Спочатку Андрій торкався повільно, наче пестячи, доки дівчина стала більш піддатливою. Потім його язик сковзнув глибше, а коли Варвара відповіла тим же, поцілунок став наполегливо-пристрасним.

– Досить! – хлопець над силу відірвався від жіночих уст. – Доки все не зайшло занадто далеко. З води вийдеш сама.

         Андрій враз пронизливо-холодно глянув і пірнув у воду.

***

      Прокинулася Варвара від стуку у двері. Андрій, не дочекавшись, увійшов у кімнату, тримаючи повну склянку з водою.

– Як самопочуття, мала п’яничко? – кинув шипучу пігулку в склянку й протягнув дівчині. – Пий.

– Мені здається, що вихований чоловік спочатку зачекає, доки йому дозволять увійти, – знервовано відповіла дівчина, марно намагаючись натягнути ковдру до самої шиї.

 – Господи, Варваро… Що ти намагаєшся прикрити? Чого я вчора не бачив? Можливо, я й не вихований, але ж і ти не сама сором’язливість, – поглузував ранковий гість і вклав склянку дівчині в руку.

– Пий, руки не тремтітимуть так. І одягайся вже, нам треба їхати.

        Варвару поманив аромат кави з кухні. За столом сиділа сонна Стася, яка помахала дівчині рукою.

– Сідай! – Станіслава вказала на стілець поряд. – Офіціанте, нам дві кави, будь ласка.

– Може, ще й віскі з содовою? – насупив брови Андрій. – Хутко допили – і мерщій в машину обидві,  інакше перший робочий день (для декого) може стати останнім.

***

        Приїхавши до клубу, Андрій одразу подався в кабінет Микити й зручно вмостився на дивані.

– Маю надію, що для випивки не треба шукати іншу схованку? – одразу пожартував Микита.

– Я більше не п’ю, – сухо відповів Андрій і спробував пригладити неслухняну гривку.

– Нічого собі? І що сталося? – запитав шокований Кит.

– Дещо, – тихо промовив молодий чоловік.

– Заінтригував, –  Микита сів поряд. – Що таке дещо?

– Я поцілував Варвару з язиком, – випалив Андрій.

– Дроне, ти маніяк, – розсміявся Микита.

– А ще танцював із нею танго. Замість того, щоб допомогти, я, блін, не придумав нічого кращого, аніж танцювати.

– І збоченець! – поглузував товариш. – Та дівчину терміново треба від тебе рятувати.

– Ще хтозна кого й від кого, – вилиці Андрія напружилися.

– О, друже, тобі сподобалося! – Кит широко посміхнувся.

– Іди ти!

– Сподобалося! – задоволено протяг Микита. – Особисто я справді піду, але до дівчат: спитаю, як вони. Почуваюся винним за вчорашній вечір: якби не запропонував їх покликати, то погано було б тільки тобі.

        Андрій поплентався за другом. Сонно-мляві дівчата допивали кока-колу. А між ними притулився Сєня, який виглядав краще за всіх.

– Що розглядаєте? – поцікавився Микита.

– Постер із конкурсу. Арсен приніс, – почала Стася.

– Нічого, – відрізала Варя й спробувала сховати афішу.

– Даремно ти так, – по-товариськи зауважив Микита. – Якщо маєш бажання, тут є можливість. Будь ласка, займайся собі у вільний час.