ЧАСТИНА 14

          Весна цьогоріч була ранньою і непередбачуваною. Свіжою після ранкового дощу. З ароматом квітучих вишень.

День видався дивовижно теплий та яскравий. А ще сьогодні відкриття спортивного клубу після ремонту. 

          Усі святкували. Андрій відкоркував шампанське. Микита порізав тортик, Анжела розкладала шматочки на тарілки. Поліна кокетливо всміхалася хлопцю, який скромно сидів біля неї. Сумний Дмитро оживився, перечитавши сповіщення, яке прийшло на телефон.

– Знайшли? – весело спитав Андрій.

– Так, – бадьоро відповів Дмитро.

– То біжи вже, – всміхнувся Микита. – Лови свою втікачку.

***

          Дмитро чекав Настю біля під'їзду її нового помешкання. У руках тримав оберемок білих тюльпанів. Дівчина помітила його не одразу.

– Що ти тут робиш? – здивовано запитала.

– Чекаю на тебе, – усміхнувся Ден.

– Навіщо? 

  Він присів на лавочку біля під'їзду.

– Відтоді, як ти втекла, так і не давши мені можливості нічого пояснити, я весь цей довгий час розшукував тебе, уявляв нашу зустріч і придумував, що саме тобі скажу. А зараз почуваюся зніяковілим підлітком і геть не можу дібрати слів.

– Гарні квіти, – промовила Анастасія.

– І ти дуже гарна, – він простягнув їй букет – і Настя сіла поряд.

– І що ти хотів мені сказати? – Ася обійняла долонями квіти.

– Що ти потрібна мені! Що весь час, поки ти бігала від мене, я жив спогадами про ніжну й добру дівчину, про солодкі твої поцілунки. І про те, що з колишньою в мене більше нічого не було. І про те, що я просто не звик виставляти життя на оглядини всім. Так, можливо, я помилився, що впустив Катерину до квартири. Адже вже тоді кохав іншу дівчину. А коли я закоханий, то для мене існує тільки одна... Кохана, єдина…

– А зараз? Хто існує для тебе зараз? – запитала вона.

– Красива білява дівчина, яка сидить поряд. Я божевільний, мабуть, якщо вірю, що така красуня могла б лишитися одинокою. За тобою, може, уже черга вишикувалася? – запитав Дмитро й затамував подих, очікуючи відповідь.

– Можливо, – Анастасія ледь усміхнулася.

– І ти когось обрала? – сумно запитав Дмитро.

– А ні з кого було, бо ніхто не був схожим на тебе.

  Він обійняв її й ніжно, довго, лагідно цілував.

– Ти знаєш, що я ніколи не відпущу тебе?  Ходімо! 

– Куди? – здивовано запитала дівчина.

– Збирати твої речі. 

***

          Святково прибраний квітами весільний автомобіль зупинився біля РАГСу. Микита люб’язно відчинив двері й допоміг Анжелі вийти з машини.

– Як там моє малятко й моя наречена? – на вушко поцікавився хлопець і ніжно провів долонею по ледь помітному животику Енж.

  Дівчина ніжно посміхнулася.

– З нами все добре, – узяла коханого за руку.

  Біля входу чекали друзі. Дівчата, Іванка й Настя, тримали квіти, а Андрій з Деном – величезні хлопавки.

– Щастя є! Я це розумію, коли дивлюся на тебе, – тихо на вушко промовив Микита.

_____________________________________________________________________________________

О, ні-ні! Навіть не думайте, що це кінець, ще багато попереду!!!  Найгарячіші епізоди та нові герої чекатимуть на Вас!!