Новий рік зустрічали після десятої години вечора в клубі. Енжі вийшла з відпустки. Із новою зачіскою, в елегантній гарній сукні, яка дуже їй пасувала. Микита приїхав майже останнім.
Анжела була весела й не сиділа в кутку, як загнане Мишеня, а мило гомоніла про щось з Андрієм. Той навіть декілька разів щось прошепотів їй на вухо – і дівчина розсміялася. Дмитро теж підтримував бесіду. Ліля сиділа сердита окремо від усіх і заливалася шампанським, Поліна з кимось спілкувалася телефоном. Кит майже нічого не говорив, випив кілька чарок і кудись зник.
Коли всі почали розходитися, Микита вичекав слушну хвилину, підійшов до Анжели, схопив її за руку й повів за собою.
– Гарно виглядаєш, – тихо промовив він. – Як мало таким, як ти, треба… Головне – грамотно вибрати коханця.
Анжела здивовано й зніяковіло глянула в очі чоловіка. Від такого погляду кров потекла його жилами бурхливо й нестримно. На мить він заціпенів, так і тримаючи дівчину за руку. Енжі повернулася й поцілувала Кита, він миттю відповів жагучим та гарячим поцілунком, обхопивши її голівку руками. Раптом отямився, вилаявся й відпустив дівчину, наче обпікся. Спересердя вдарив стіну від безсилля, від відчаю, від ревнощів. Анжела скористалася тим, що її ніхто не тримав, і втекла. На ватяних ногах, геть затуманена поцілунком і його обіймами.
Дмитро обперся ліктями на стійку ресепшену.
– Що там у мене сьогодні? – запитав в Анжели в перший робочий день після Нового року. – Народ ще святкує, весна ще далеко, худнути рано.
– Дмитре Олександровичу, у Вас сьогодні індивідуальне тренування в тренажерному залі з новою відвідувачкою.
– Симпатична? – поцікавився Андрій, який щойно підійшов. – Якщо так, то пиши Дмитру, якщо передпенсійного віку – то Микиті.
Енжі не втримала усмішки.
– Пішли до мене каву пити, Дроне! – Дмитро поплескав товариша по плечу.
Дмитро розливав каву в чашки.
– Микита приходив, – сказав Ден і відсьорбнув гарячої кави. – Просив звільнити Анжелу.
– Ммм… А ти що?
– Сказав, що не підтримаю, роботу вона виконує справно. Звільняти тільки за те, що перестала бути страшненькою, сенсу не бачу. А що в тебе з нею? – нарешті поцікавився Дмитро.
– Нічого, – розсміявся Андрій.
– Тоді я не розумію, – здивовано промовив Ден.
– Це складно пояснити, – Андрій сумно посміхнувся.
– Коли ти помиришся з Китом?
– Сам не знаю! Усьому свій час. – Андрій відпив з чашки. – А як твоя колишня?
– Вибралася з моєї квартири, – різко відповів Дмитро.
– То ти тепер неодружений, – розсміявся Андрій, – можна влаштовувати вечірки. Слухай, а як ти застукав її з коханцем?
– Камеру поставив вдома. Вона спрацювала – телефон дзенькнув, а там таке… – Дмитро насупив брови. – Не хочу більше про неї.
– А Кита, бачу, зовсім накрило, – печально посміхнувся Андрій.
– Сам шокований! А тут ще й ти знову дорогу перейшов. І чого так западаєш на всіх жінок, які йому подобаються? – запитав Дмитро.
– Ні на кого я не западаю. Віка сама першою почала: їй було дуже цікаво, що саме в мені знаходять жінки. Поводила себе, до речі, досить розпутно. Не я її зваблював, повір. І така поведінка в мене якось зовсім не вкладалася в голові з її ревнощами з приводу й без нього. Влаштовувала істерики Киту на кожному кроці. А він її любив…
– Облиш, про померлих, як то кажуть, або добре, або ніяк, – сумно порадив Ден.
– Ти хоч розумієш, що я про це розповів Киту тільки тому, що він має жити далі, а не ідеалізувати те, що ой як далеке від ідеалу.
– Я, звісно, розумію. Маю надію, що Кит теж до цього колись прийде, – припустив Дмитро.
Дві години по тому Дмитро виконував вправи зі штангою в тренажерному залі. У великому дзеркалі на всю стіну помітив Анжелу, яка прямувала до нього разом із русявою дівчиною.
– Дмитре Олександровичу, це новенька відвідувачка. Я Вам вранці повідомляла, – промовила Анжела.
Дмитро кивнув у відповідь й Енжі пішла, залишила їх удвох.
– Як до Вас звертатися? – запитав Дмитро.
– Мене називають Настею, – дівчина привітно всміхнулася, а Вас – Дмитро Олександрович.
– Та то вже дуже офіційно. Можна просто Деном і на «ти». Займалася раніше? Якого результату чекаєш від тренувань?
– Хочу бути у формі, бо веду малорухливий спосіб життя.
Настя стояла поряд у чорних шортах і білій майці, волосся зібрала на маківці. Поряд із мужнім Деном вона виглядала тендітною. Дивлячись на її фігуру, важко було повірити, що дівчина до цього ніде не займалася.
– А ким працюєш, якщо не секрет?
– Фріланс. В основному дизайн, сайти.
– Цікаво, – посміхнувся Дмитро. – То, мабуть, потрібні тренування середнього навантаження, але для всіх груп м’язів. Для початку – бігова доріжка 5 – 10 хвилин.
#2172 в Любовні романи
#1053 в Сучасний любовний роман
#495 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 26.05.2020