ЧАСТИНА 2

   Пізно ввечері Настя повернулася додому разом з подружкою.

– Ніяк не звикну до твого панорамного вікна, – вигукнула Марина, умощуючись на подушки біля нього. – І тепла підлога так доречно!

  Настя сіла поруч і відкоркувала пляшку з шампанським, почала розливати в бокали.

– Нічого собі! Ти це бачиш?

– Кожен день, – посміхнулася Настя й зашарілася.

– Ми про одне й те ж розмовляємо зараз? – Марина зазирнула подрузі в очі.

– Ти про хлопця у вікні навпроти, який зараз підтягується?

– Так, – Марина схлипнула, – я хочу випити.

  Настя простягнула бокал.

– Мені здається, я його десь бачила, – мовила Марина, зробивши великий ковток.

– Не знаю, чим саме він займається, але точно не стриптизер.

– А тіло таке, що я б не була такою впевненою, – Марина знову залипла поглядом у вікні.

– Він ночує  вдома, – Настя задумливо крутила повний бокал у руці.

– Ти хоч дизайном сайтів встигаєш займатися чи цілими днями стримиш тут?

– Одне іншому не заважає, – Настя натягнуто посміхнулася.

– Настьона, ти б уже познайомилася якось. Чи в нього є дівчина?

– Так, є, – зітхнула Настя.

– Шко-да-а, – протягла Марина й знову відпила з бокалу. – Вип'ємо за те, щоб хлопці, які нам подобаються, були вільними.

  Дівчата ледь цокнулися бокалами – і Настя хутко спорожнила свій.

– Вона йому зраджує...

– Хто? – заморгала Марина.

– Дівчина цього хлопця. Я бачила. Удень приходить із якимось дядьком не нашої національності.

– Ого, – здивувалася подруга. – Як такому хлопцеві можна зраджувати? І ти це бачила? Де вони були?

– Ти хочеш це знати? – Настя здивовано звела брівки.

– Звісно, мені ж тепер цікаво, – подружка дотяглася до пляшки й наповнила келих.  – Відчуваю себе як в кінотеатрі, не вистачає тільки попкорну.

  Настя задумалася, чи варто розкривати такі пікантні подробиці подрузі, але вже не зупинилася.

– Це було спочатку біля вікна, серед білого дня! А потім вони закінчили в тому самому ліжку, у їхнім ліжку.

  Картинка у вікні навпроти змінилася: повернулася його дівчина, яка ледве трималася на ногах. Самостійно не змогла навіть зняти високі підбори.

– І це вона? Де він її знайшов? Вона хто, Попелюшка? Маю надію, що о дванадцятій її дупа не перетвориться на гарбуз!

  Настя з відразою спостерігала, як Дмитро роззув п'яне створіння й відніс у постіль.

– У неї є хоч щось живе, природне, без хірургічного втручання.

– Мабуть, коліна. Усе, Маринко, досить.

– Блін, я пригадала, де його бачила. Вмикай хутчіш  свій ноут.

  Марина відкрила Google і набрала: "Україна Харків спортивний клуб Bodesport". Пошукавши на сторінці клубу розділ силові вправи, знайшла тренера Дмитра.

– Ну от, його ім’я Дмитро! Дякувати не треба. – Марина задоволено підморгнула подрузі.