Розділ 9 Страйкер

Сіре небо. Сонце іноді пробивається крізь хмари. Густа трава стоїть прямо, ніби штучна. Жодного поруху вітру, жодного звуку.  Повна тиша. він один на цій станції, яка більше схожа на сарай. У вікнах стирчить розбите скло. На підлозі лежить затертий розклад. Тепер неможливо розібрати, які поїзди тут зупинялись. Знову цей звук.

Марк прокинувся. Комп‘ютерні програми почали свій щоденний ритуал. Але сьогодні додався ще один звук. Телефон. Дзвонив Безус.
- Так.
- Іван помер.

Сон відразу пропав. Знадобилася хвилина щоб усвідомити таку реальність.
- Охоронець побачив, як він здригався в судомах, - тим часом продовжував Безус. – Тюремний лікар не зміг його врятувати. Зараз проводиться розтин.
- Його хтось відвідував?
- Лише адвокат. За ними постійно наглядали. Адвокат йому нічого не передавав. Навіть не торкався. Виглядає як звичайна смерть від хвороби.
- За дивним збігом, вона проявилась саме зараз. Впевнений, у його медичній карті ми знайдемо запис про серцеву недостатність або щось подібне.
- Думаєш, хтось має доступ до його персональних даних?
- Іван працював у найбільшій державній корпорації світу. Якщо захочуть, вони змінять життя будь-якої людини. «Майхевену» не вигідно, щоб їхні працівники сиділи на лаві підсудних. А мертвому звинувачення не пред’явиш.    

Сказавши це, Марк замовк. Одна думка зависла в голові. Вона ніби прошила його струмом.
- Світоліна жива?
- Е-е так. Ти думаєш?...
- Посиль охорону. Заборони відвідування. Навіть адвокатів. Нам треба хоча б один живий підозрюваний.
- До речі, сьогодні в неї змінився адвокат.
- Хтось похапцем замітає сліди.
- І ще одне. Посилку Ігнатенка відправив Страйкер.
- Хитрий старий нам не все сказав.
- Направити спецзагін для арешту Страйкера?
- Ні. Він зараз не вдома і спротиву не чинитиме. Я впораюсь сам.

   Цього разу Марк не снідав і не приймав душ. За десять хвилин, він вже мчав автомобілем по рівній, мов стіл, дорозі.

*

Страйкер стояв на тому ж місці. Напис на картоні вперто повідомляв, що Ісус дарує вічне життя. Марк зупинив авто. Старий зазирнув у відкрите вікно.
- Сідайте, - сказав Марк.
- Я арештований?
- Це залежить від того, що ви мені розповісте.

Страйкер акуратно склав плакат і сів. Марк рушив.
- Хороше авто, - сказав Страйкер, оглянувши салон. – Це реконструкція?
- Роздрукував на принтері.
- Колись у мене був справжній BMW X5 з дизельним двигуном.
- Справді?!
-Так. Я знайшов його на звалищі за Стіною, і відновив власноруч. Але їздив на тому авто всього лише кілька разів, - зітхнув Страйкер. – Довелося його віддати члену Ради дванадцяти, щоб мене залишили в спокої.

Запанувала тиша. було чути, як шурхотять колеса по асфальту.     
- Ви ніколи не думали, чому ми використовуємо слова з християнської релігії: Сіон, небеса і багато інших прикладів? – запитав Страйкер, порушивши мовчанку.
- Ні, не думав. Чому ж? – Марк зупинився неподалік маленького скверу.
- Підсвідомо, ми хочемо, щоб наші дії були санкціоновані вищою силою. Тобто Богом. Коли людина це відчуває, їй простіше приймати рішення і терпіти незручності. На генетичному рівні, в нас закладена функція підкорення божеству.
- Недивно, що вас звільнили.
- Мене не звільнили. Я пішов сам. Через це, - Страйкер розгорнув плакат. – Мені захотілося справжнього вічного життя, а не той сурогат, який ми створили.
- Хіба вічне життя не передбачає відсутність смерті?
- Смерть це симптом. Суть не в тому щоб обійти смерть, а в тому щоб жити правильно. Ви не вмираєте фізично, але знищуєте свою душу неправильними вчинками. Зрештою, ви перетворитесь на біоробота, з певним набором функцій.
- Іншими словами, треба померти, щоб залишитися живою людиною?
- Можна й так сказати. Смерть загострює наші відчуття, відсікає зайве і змушує замислитися над головними питаннями: хто я? чому я тут? Смерть ніби потяг, який доставляє нас з маленького полустанку на кінцеву зупинку. Але людина вирішила залишитися там де вона є.

Марк ледве не підскочив. Здавалося, ніби хтось загнав у мозок велику голку. Він пригадав свій сон. Надокучливий, страшний сон. Його охопила паніка. Невже Страйкер читає його думки?
- Чому? – Марк відкашлявся. – Чому ви згадали про залізничну станцію?

Старий уважно подивився на нього:
- Це просто ілюстрація, щоб краще донести думку. Я вас образив?
- Ні. Я, - Марк на мить замовк. – Неважливо. Чому ви відправили посилку від імені Ігнатенка?
- Він попросив мене.
- Що саме в ній було?      
- Звіт про побічні дії Ін’єкції. Їх Ігнатенко виявив в результаті роботи над новою формулою препарату. більш досконалою.
- Які саме побічні дії?
- У 2-3 відсотків людей препарат швидко викликає апатію або крайню форму агресії. Та в будь-якому випадку, через деякий час наступає смерть. Для більшості людей такі наслідки наступають дуже не скоро.

Марк згадав Малалу. Тендітна жінка розкидала двох кремезних чоловіків. Він відчув на шиї її пальці. Спогади змусили здригнутися.
- Ін’єкція життя вбиває.
- Гірка іронія.
- Ін’єкція посилює фізичні здібності?
- Так. Але цей аспект Ігнатенко не встиг дослідити.  
- Йогансен знав про небезпеку?
- Ігнатенко його повідомив. Але той не хотів нічого чути. Наказав знищити звіт і мовчати.  
- Але Ігнатенко вирішив діяти через голову боса.
- Він попросив мене відправити паперовий звіт. Електронні канали контролює Майхевен.
- І не тільки електронні.
- Ви про що?
- Звіт перехопили.

Страйкер не весело усміхнувся і зітхнув:
- Я казав Ігнатенку, що бити тривогу марна справа. Саме тому я й пішов з корпорації. Уряду не вигідно зупиняти випуск Ін’єкції життя. Це чудовий засіб контролю. Хто ж відмовиться жити вічно? Релігія ж пропонує вічне життя за певних умов у майбутньому. Тобто потрібна якась моральна трансформація.
- Ви відмовились приймати Ін’єкцію через релігійні переконання чи через побічні дії?
- Знання про негативні дії препарату змусили мене замислитись. Це був перший крок на довгій дорозі до Христа.