Розділ 5 Арешт

Офіс Йогансена знаходився на передостанньому поверсі. Великі вікна заміняли три стіни. З них добре проглядалося майже все місто. Дубовий стіл стояв біля вікна яке виходило на схід. Між столом і дверима, можна було спокійно грати у футбол.

Сонце світило прямо в очі. Марк примружився. Кремезний чоловік сидів у розкішному шкіряному кріслі. Коли вони увійшли, він навіть не підвівся.
- Залиш нас, - прогудів Йогансен.

Іван слухняно вийшов. Йогансен недбало вказав на стілець. Марк сів.
- Я просив прислати найкращого слідчого. Ви найкращий? - господар кабінету говорив басом, з легким скандинавським акцентом.
- На даний момент, я все, що у вас є.

Йогансен усміхнувся. Великі долоні спокійно лежали на столі. Міцна шия тримала масивну голову з коротко стриженим світлим волоссям. Маленькі очі уважно вивчали Марка.  
- Як швидко ви закінчите слідчі дії? – запитав Йогансен. – Присутність поліції погано впливає на роботу компанії.
- Ми з’ясовуємо деякі обставини.
- Ви про стерте відео?
- Новини ширяться швидко.
- Я знаю, що відбувається у моїй компанії.
- Хто міг вбити Ігнатенка? – сонце засліплювало Марка. Він підозрював, що Йогансен навмисно облаштував свій кабінет так, щоб гостям було максимально не зручно.
- Уявлення не маю. У нього майже не було ворогів.
- Майже?

Йогансен схилився на спинку крісла.
- Ви вже знайомі зі Світоліною? Пів року тому, між нею та Ігнатенком виник конфлікт. Вона запропонувала покращену формулу Ін’єкції життя. Це були теоретичні розробки. Ігнатенко відмовився просувати цей проект, тому Світоліна звернулася до мене. Ігнатенка це розлютило.
- Чому він не хотів просувати її розробку?
- Не знаю. Він приводив якісь туманні аргументи. Мені вдалося їх примирити, пообіцявши Світоліній фінансування з наступного року. Ігнатенко знехотя прийняв такі умови. 
- А тепер у Світоліної не буде жодних проблем. Гадаю вона очолить відділ?
- Думаю так.

У двері постукали. Йогансен насупився. На порозі стояв Безус. За ним маячив Іван. 
- Що трапилось? – запитав Марк.
- Ми знаємо хто проник у систему відео спостереження.

*

Світоліна була у своєму кабінеті. Марк похмуро дивився на неї. Поруч стояв Безус та два поліцейські. Світоліна підвелася.
- Якісь проблеми, пане Гнап?
- Чому ви не сказали про конфлікт між вами та Ігнатенком? – запитав Марк.
- Тому що він вичерпаний, - Світоліна нервово закусила губу. – Ігнатенко змирився з тим, що мій проект буде профінансований.
- Тоді як ви поясните це? – Марк показав їй екран планшету. – Ви проникли у серверну і знищили відео між восьмою вечора та першою ночі.
- То була не я.
- Замок відчинили вашим особистим номером. Це сталося якраз о першій.
- Цього не може бути. Я була вдома о цій порі.
- О першій двадцять, система парковки зафіксувала відліт вашого авто.
- Це якась маячня. Моє авто стояло в боксі мого будинку.
- Громадянка Світоліна, - сказав Безус. – Вас арештовано за підозрою у вбивстві. Ви маєте право на адвоката.

Поліцейські надягли кайданки і вивели жінку в коридор. Співробітники здивовано спостерігали за цією подією. Біля ліфту стояв, мов скеля,  Йогансен. На його тлі, Іван виглядав хлопчиськом. Зрештою, як і всі навколо. Керівник компанії зміряв Світоліну спокійним поглядом. Здається, він зовсім не переймався, що дослідницький відділ залишився без керівництва. Поліцейські та Світоліна зникли у ліфті.
- Вбивця знайдений, - сказав Йогансен. – Чи не так?
- Слідство ще триває, - сказав Марк. – Треба з’ясувати мотиви.
- Бажаю успіху.

Йогансен пішов, широко ступаючи. Не зважаючи на габарити, він рухався мов гнучка пантера. Іван ледве встигав за ним. Марк та Безус зайшли у ліфт.
- Обшук будівлі нічого не дав, - сказав Безус. – Ми оглянули кожен закуток. Навіть собак залучили. Але у графіку Ігнатенка ми виявили дивну річ: кожного тижня він з кимось зустрічався. Це тривало протягом шести місяців, в одному й тому ж місці. Ось адреса.
- За стіною? – здивувався Марк, прочитавши адресу. – Туди ми й поїдемо.
- Тобі мало вчорашнього? Мене й досі теліпає, як згадаю.
- Це зовсім в іншому місці. Гадаю, проблем не буде.