2 глава

Через декілька днів я і Ліна сиділи в мене на кухні та говорили про все на світі з чашкою зеленого чаю, який заказувала з самого Китаю, і не пожалкувала про це.  

Ліна начала розмову з чергового фаната, який напоминав збільшості сталкера. Він ходив за нею по всюди, старався завжди її провести до дому, і багато чого.

Ліну я слухала раз через раз, тому що кинули список моєї групи, з якою я ближчі пару років буду вчитись. Зацікавило мене одне ім'я, яке виділялось серед інших.

"Адам? Це ім'я я бачила тільки в історії Адам і Єві, але в житті ніколи не зустрічала людей з таким іменем- Мері дивилась ніби то крізь Ліну, подруга це не помічала через активні рухи руками-Цікаво, як він виглядає?"

З думок мене вернула подруга яка кудись пішла. Вернулась вона не з пустими руками, в її руках був...букет квітів? Моїх улюблених квітів?! Невже тепер і в мене сталкер появився?Не дуже це тішить, я ні з ким не спілкуюсь окрім Ліни. Та навіть Ліна не знає моїх улюблених квітів, не бачила сенсу для неї це казати 

-Мері..-подивилась на мене подруга з поглядом повного не розуміння, усмішка по тихеньку розквітла на лиці Ліни-Невже це той хто я думаю?

-Ти про що?-тепер я дивилась на подругу з не розумінням- Як він може знати номер моєї квартири?І взагалі навіщо йому відправляти мені квіти?..

Подруга дала мені в руки квіти, я замітила між красивими ромашками листок в якому писало "Від мене не втичеш". 

"До чого це?я вроді би не втікала...чи з нас двох тільки я - перечитувала листівку разів з 10, але так і не зрозуміла смислу- Я нічого не розумію"

-До речі-привернула мою увагу подруга- Тобі коли в коледж?

-Завтра зранку-з милою усмішкою сказала подрузі

Я вже представляла свій перший день моєї вже здійсненої мрії. Звісно буде важче, так як я ходжу на роботу, а тут ще й колледж. Але я не з тих які опускають руки, я пройду всі тяжкості життя!

Ми ще побалакали з годину та вона пішла до дому. А я все так і сиділа за столиком на кухні роздивляючись прекрасні ромашки, від яких приємний та ніжний ісходив аромат. Листівку не викидувала, може вона і не дуже з приємних, але ця людина написала її для мене та ще й квіти подарувала. Я знову взяла клаптик бумаги в руки та приблизила його до носу. В листівки був легенький аромат мускатного горіху та черешні, з нотками цигарок 

Як тільки почула цигарку вспомнила як мене зламало життя, тоді судьба розлучила мене з батьками. Після того інциденту я почала курити цигарки, ніби вони успокаювали але це не так. Як би я не кинула цигарки, то вони б заполонили душу, стали моєю другою сім'єю яка вбивала мене.

"Більше не хочу це вспоминати"- сказала сама собі в думках Мері та поклала лист назад в квіти

Я взяла квіти в руки та пішла в гостьову, по дорозі роздумувала як він дізнався номер квартири, улюблені квіти, так ще й ця не зрозуміла записка. Він хоче сказати цим що він буде слідкувати? Навіщо йому це?

В гостьовій кімнаті положила квіти біля телевізору та направилась до шкафчика з стікляними дверцятами. Як тільки сюда переїзжала я купила собі вазу, але так і не пользовалась нею. І ось їх час настав, я дістала вазу синього кольору, на якій було зображено зоряне небо. Ваза була вся в пилу, взяла вазу та квіти і попрямувала на кухню. Протерла вазу рушником, налила в неї воду, поставила квіти, і пішла разом з цьою красою до себе в кімнату.

В кімнаті було відкрите вікно, воно завжди відкрите коли на вулиці ще тепло, я так почуваю себе краще. Поставила вазу біля вікна, ще раз глянула на листівку, знову учуяла її аромат який мені вже навіть начав подобатись. Спонтанно поклала її на місце, взяла рушник та попрямувала до ванної кімнаті. Тільки открила двері до ванної, хтось постукав в вхідні двері 

-Хм, Ліна в такий час ніколи не приходила- Мері кинула рушник на ліжко та попрямувала до дверей

Як тільки відкрила двері в ніс вдарив такий самий запах як з конверту від цього повіки самі замкнулись. За секунду це так сказати благовоління пропало, я відкрила очі та побачила перед собою хлопця.

Він дивився на мене з усмішкою ніби чекаючи що я щось скажу

-А-а-а...Вам щось потрібно?-сказала те що прийшло перше в голову

-Да, привіт, я твій новий сусід. Мені сказали що ти поступила в той же самий коледж що і я

І тут вже була моя очерідь усміхатися, не думала що так неочікувано я найду собі друга так ще й за стінами коледжу. Тобто я маю на увазі що я там ще не була і вже нашла друга. Я щось задумалась і тут усмішка трохи зникла 

-Ти прийшов в такий час щоб просто познайомитись?-трохи з підозрою дивилась на хлопця

-Як це божевільно не звучало але так, я в це місто приїхав недавно, тому хотілось б стати друзями- Хлопець розквітав все більше і більше,  ніби то знав що я йому не відмовлю- тебе звати Мері, так?

-Так я Мері- дівчина вспомнила про ім'я Адам, і подумала...може це він?- а ти случайно не Адам?

-Ні, я Філ- хлопець трохи подивився на мене як на божевільну, але я не надала цьому уваги

-Добре, забудь це питання-ми дивились на друг друга пару секунд поки я не задала питання- Може хочеш чаю?чи кави?

-О ні, дякую,  було б краще дізнатись, чи не проти завтра піти разом в коледж?

-Та без проблем, чому ні?-усміхнулась хлопцю 

Ось тут наше так сказати спілкування закінчилося. На останок сказав що зайде завтра за мною. До речі від хлопця доносився аромат шоколаду, ненавиджу шоколад. 

"Нарешті можна зробити свої справи, та нарешті лягти-як тільки дівчина зайшла в кімнату, вона зрозуміла що щось тут не так. Вікно було закрите- Якого?"

Підійшла ближче та зрозуміла  що тут хтось був. Мері не закривала вікно сьогодні. Вона відійшла до ліжка і тут вона побачила щось на полу...

Це була цепочка, зрозуміло що не жіноча. Вона складалася з самої цепочки, цепочка була не з маленьких, а на цепочці був...Хрестик?Так хрестик, який дуже красиво оздоблений дорогоцінним камінням, і в самій середині був великий ізумруд.