1 глава

Сидячи на балконі з чашкою ароматної кави, насолоджуюсь останіми днями літа під співи пташок, Мері задумалась про свою мрію, а точніше вона подала заявку в коледж, про який так довго мріяла та не могла дочекатись навіть повідомлення з коледжу, сиділа на балконі більше години, під улюблені пісні Arctic Monkeys та Maneskin.

"Нарешті я зробила вже частину своєї мрії"-думала дівчина з широкою усмішкою на лиці, дивлячись на краєвид з балкону. Прохожі не квапливим шагом ішли кудись по справам, або до своїх рідних та друзів

"Цікаво як там мої батьки- усмішка сразу спала з лиця дівчини, ніби її і не було- як я за ними сумую"

Батьків я могла бачити тільки уві сні, іншої можливості не було, вже більше чим два роки я їх не бачила. Переїхала в інше місто, закінчила середню освіту, і ось подала заявку на свою мрію. Ось тільки поряд не вистачає рідних людей

З думок прирвав дзвінок, який лунав з кімнаті. Я закрила балкон та підійшла до ліжка, але відповісти на дзвінок не встигла. Як тільки хотіла телефон покласти на туалетний столик, прийшло повідомлення. Вела пін код на телефоні, та побачила смс від подруги.

-Привіт, не хочеш сходити в кафе в 16:00?😇

це було повідомлення від Ліни, вона моя краща подруга. Ми вчились в одній школі, після того як ми познайомились, були як не розлий вода. Не довго думаючи як відповісти, начала набирати повідомлення на клавіатурі.

-Привіт, так давай, а то мене вже нудить від цих чотирьох стін😪🤢

-Супер! Тоді зустрінемось біля твого улюбленого кафе

-Добре, я пішла збиратись😉

Настрій знову на вершині, поклала телефон і сразу пішла до гардеробної. Вибір був не маленький , але вибрати щось відразу було важко. Тому не довго думаючи погляд впав на літню сукню, досягала вона до колін, плечі були відкриті, бретельки на руках, від чого ключиця виглядала тендіто з кулоном, колір був ніжно зелений з маленькими різними мінімалістичними квітами, тканина приємно лягала на шкіру через що я цю сукню обожнювала. 

Вийшла з гардеробної та попрямувала до столика, відкрила нижню шюхляду в якій була косметика. Зробивши легкий макіяж, волосся заплила в пучок закріпивши його невидимками та пару локонів волосся залишила спереду для шарму. Подивилась ще раз на себе в зеркало, на мене дивилась дівчина з великими зеленими очима як ізумруд, носик був трохи з горбинкой , пухкі губи та мало видні скули робили лице модельним,а ще в мене є веснушки які дуже мені личать. Волосся темно каштанове, хвилясте та блистить як промінці сонця.Переконуючись що все добре зібралась до виходу, взяла з собою телефон та ключі. Біля виходу вдягнула білесенькі кросівки та легеньку кофтинку, вийшла нарешті з квартири.

Дістала телефон з кишені котфинки щоб позвонити подрузі. Але мій погляд застиг на годиннику

-Дідько я запізнююсь!-як тільки це сказала почала бігти по сходинкам-та запізнююсь це ще мало сказано

Підбігаючи до виходу з під'їзду, разом із цим і набираю номер подруги. Різко зіткнулась з чимось твердим, падаючи вниз я закрила очі від болю, але неочікувано для мене я зависаю у воздусі. Трохи відкриваю очі і бачу картину маслом...

Широкоплечий хлопець, десь мого віку, в брючному костюмі який йому дуже личить стоїть навпроти мене та держить мене за талію. Як тільки підняла очі вище, думала ахну від здивування. На мене дивились очі відтінку нічного неба, локони волос були дуже охайно укладені назад тільки один нависав над його очима. Шкіра була біла як сніг, ніс горбинкой, сильно виражені скули, а губи...губи були не пухкі але і не тоненькі.

Але тільки зараз я замітила що він на мене дивиться не з добром, і тому не чекаючи халепу встала на ноги та побігла до виходу трохи його пихнувши в сторону. Я відчувала його погляд який пропалював мені шкіру на спині і не могла нічого зробити з цим відчуттям 

В роздумах вона літала настільки довго, що перед собою замітила тільки знайомий силует.

Висока дівчина на підборах в лавандовій сукні, на її плечі спадають рижі кучері які досягають їй до лопаток. Так це моя подруга Ліна, тому не дивуюсь що в неї багато фанатів, навіть якось смішно коли вона до мене підходила в школі а за нею її фанати як вірні собачки. Ми завжди з таких історії сміялися після школи, коли в неї сиділи дивились фільми або просто розказуємо свої історії.

Як тільки підійшла до неї ближче, я зрозуміла що вона не в настрої. І зрозуміло чому, я запізнилась на пів години, на її місці я б теж злилась але з нас двох завжди запізнююсь я, тому чекаю причуханки.

-Ну?розказуй причину, чому ми знову запізнились міс?-дивилась вона на мене очима повними гніву. Ліна не любить коли люди запізнюються, але мені якось це сходить з рук, а ось іншим її знайомим співчуваю.

-Ти будеш трохи в шоці-сказала це з усмішкою на всі 32, тому що вона не розуміє про що я. Одним словом в мене не було фанатів та стосунків,  і з хлопцями я не спілкувалась ніколи, не було такого бажання. Але для Ліни те що я просто зіткнулась з кимось вже буде свято остаточно.

-Таааак, ти таке рідко говориш, тому давай зайдем в кафе, і ти мені все розкажиш- з не розумінням про що я кажу Ліна пішла до входу в кафе, а я за нею пішла все ж з тою самою усмішкою 

Ми зробили замовлення, та сіли за вільний столик біля вікна. Ліна довго на мене дивилась з підозрою, ніби вивчаючи мої всі емоції. А як раз то все було написано на лиці!

Не довго вагаючись, я начала розповідати про ситуацію в під'їзді, про хлопця якого я вперше бачила тут, та як ми зіткнулись. Не забула звісно для неї описати як він виглядав. На диво хлопець був в моєму смаку, а таких зустрінеш рідко, так ще й в моєму під'їзді!

Ліна зі захватом мене слухала, настільки їй було цікаво що забула кліпати. Я вже представляю що в неї в думках, по типу "Господи нарешті це сталось!", я попала прям в яблучко над щот її роздумів