Глава 20. Притулок Вартових

Ледь-ледь Юджин і Дарсі дісталися притулку, де, зі слів Вартового, Дарсі буде легше триматиме новопридбану здатність під контролем. Поки що це виходило в неї погано. З кожним кроком мармурова підлога розчинялася, залишаючи глибокі ями, колони, які виявлялися надто близько танули, немов воскові свічки.

Звична останнім часом метушня стихла, як тільки Дарсі з'явилася в Притулку. Всі дивилися на неї з благоговійним жахом і розступалися, даючи дорогу, ніби вона стала королівською особою чи навпаки, найбільшим жахом. Таку увагу виявляли не просто так.

Перемогти Атома намагалися не просто могутні Боги, а й численні армії. Всі вони зазнали поразки і лише людське дитя, за мірилом життя Вартових, змогло здолати могутнього демона.

Цієї миті всі присутні перейнялися мимовільною повагою до тієї, кого повинні зневажати. Ніхто навіть не підозрював, яких нелюдських зусиль Дарсі вартувало утримувати здатність Атома під частковим контролем, не даючи зруйнувати це місце за лічені секунди. Ніхто також не дізнається, чого їй варто було перемогти могутнього демона і що вона була за крок від того, щоб здатися.

Лише Юджин відчував, наскільки важко доводиться Дарсі і намагався якнайшвидше відвести її до підземелля.

- Це місце зачароване. У ньому може бути магія, але стіни не випустять її назовні, тут ти можеш дати волю здібності, і не спровокувати руйнування. Не варто тримати це в собі, ти зробиш лише гірше.

І справді, Дарсі помітила, що, як тільки вона ступила на перший щабель, що веде в підземелля, підлога під нею перестала розчинятися. Раптове полегшення було настільки сильним, що вона ледве втрималася, щоб не розплакатися.

- І чи довго я зможу тут перебувати? - Запитала вона.

- Стільки, скільки тобі буде потрібно, - відповів Юджин і зачинив за собою двері.

Йому було важко кидати Дарсі у тісному, вологому та темному приміщенні підземелля, де загинула не одна тисяча демонів від жахливих умов, але іншого виходу він не знав.

Сам Атом не повністю міг керувати своєю здатністю. Його тримали на віддалі від інших істот, половину свого життя він провів під замком, а коли опинявся на волі, знищував усе на своєму шляху, годуючи свого ненаситного звіра.

Юджин сумнівався, що Дарсі вдасться приручити цю здатність. Тепер вона стала небезпечною для всіх і кожного, і її місія опинилася під загрозою.

- Дарсі спитала, що буде з її родиною? - Юджин знаходився вже якийсь час у кабінеті Ватажка і лише зараз наважився поставити це питання. Раніше йому було невтямки, що колись доля людей буде для нього важлива. Він чудово розумів, що якщо щось трапиться з родиною Дарсі, то вона не зможе цього пережити.

- Стерателі побоюються її, тому вони залишать їх живими. Будинок реконструювали, наче нічого не сталося, а спогади перетворили на сон.

Подібна поступка з боку Стерателів була більш ніж великодушна, у них у звичку не входили церемонії, коли траплявся витік інформації. Як правило, сам Стератель індивідуально вирішував долю свідка, підходячи до питання творчо, щоразу вигадуючи нові способи замістити спогади людини чи стерти їх. Те, що вони вирішили не чіпати сім'ю Дарсі, говорило про те, що вона справді стала небезпечною навіть для такої служби, як ця. Стерателі вважалися недоторканними і відокремленими, немов Швейцарія, зберігали нейтралітет і єдиною їх місією було запобігання витоку інформації у світ людей. Вони були чимось схожі на Вартових, і ті, й інші обирались на службу для збереження своєї раси, хоча методи для цього вони мали різні. Вартові фізично охороняли різні реліквії, місця, раси, а Стератерлі ж всіляко намагалися зберегти в секреті знання і правду про існування магії і богів.

Вони свідомо дозволяли існувати фантазіям у людей про надприродне, щоб деякі речі не здавалися їм надто дивними та підозрілими. Вони використовували принцип збереження чогось невидимого, залишаючи це видно. Але як тільки та чи інша подія могла спричинити хоч якісь зайві домисли, вони без вагань усували свідка.

- Її це порадує… - пробурмотів Юджин механічно. - Ти не хочеш допомогти їй?

- Ні, - коротко відповів Тол.

Юджин не чекав такої відповіді, і дивився на свого старшого товариша, але той не відповідав, зосереджено вивчаючи сувій.

- Ти не збираєшся щось додати? – не витримав Юджин.

- Раніше тобі не потрібні були пояснення моїм рішенням, - відкинув Тол сувій, склав руки на грудях і насупився.

- Можливо тому, що раніше твої рішення не були такими дурними. У чому сенс? Навіщо залишати її там у такому стані, якщо нам необхідно відновити Баланс та готуватися до битви? Вважаю, що в такому стані вона не зможе виконати свою місію.

- Щоправда? Чи багато ти знаєш про її місію? Невже ти ще не зрозумів, що Баланс вже не такий важливий? Його відновлення не втримає армію від нападу. Їй залишилося знищити не більше кількох десятків демонів, щоб Джерело закликало Дарсі до себе. Як тільки воно витягне з неї ці здібності, вона стане непотрібною. Оракул чітко дала зрозуміти, що її головна місія в тому, щоб стримати армію, а потім і відновлювати Баланс. Якщо я зараз придушу частину її Здібностей, вона знову почне знищувати демонів. Більш могутньої, ніж зараз вона вже не стане, тому я не планую зменшувати наші шанси заради того, щоб вона могла продовжувати створювати видимість нормального життя, до якого вже ніколи не повернеться.