Розділ 9: Ревниві серця

Наступного дня під час зустрічі з бізнес-партнерами Єва знову продемонструвала свій професіоналізм і блискучі знання у сфері фінансів. Вона була впевненою, майстерною і неймовірно вражаючою. Крістофер спостерігав за нею з сумішшю захоплення та роздратування. Вона перетворилася на нездоланну силу, і хоча він пишався нею, не міг уникнути того, як в ньому розгоралися ревнощі.

Він також помітив, як один з їхніх бізнес-партнерів, чарівний виконавчий директор на ім’я Маркус, приділяв Єві занадто багато уваги. Його захоплені погляди та компліменти були помітні навіть здалеку. Єва, звичайно, трималася професійно, але Крістофер бачив, як Маркус намагався фліртувати з нею.

Після зустрічі, коли Маркус запропонував продовжити розмову за вечерею, Крістофер не зміг стримати себе.

«Мені здається, що у Єви вже є плани», — різко сказав Крістофер, його голос прозвучав холодніше, ніж він мав намір.

Єва кинула на нього різкий погляд, її терпіння явно вичерпувалося. «Я можу сама вирішити, Кріс», — її голос був прохолодним.

Маркус, відчувши напругу, чемно усміхнувся і вибачився, залишивши Єву і Крістофера наодинці в коридорі. Напруга між ними була відчутною.

«Це було зайве, Кріс», — Єва зітхнула, ледь стримуючи роздратування. «Ти не можеш бути ревнивим. Ми не разом».

Крістофер підійшов ближче, його голос став м’якшим, але не менш серйозним. «Я знаю. Але я не можу стриматися, коли бачу, як інші чоловіки дивляться на тебе так, ніби ти вільна. Я зробив помилку, коли пішов, і тепер, коли я бачу, як хтось інший намагається тебе привабити… це зводить мене з розуму».

Єва на мить замовкла, намагаючись зібратися з думками. Її серце билося швидше від його слів, але вона не могла дозволити собі піддатися емоціям.

«Це не має значення зараз», — сказала вона, її голос залишався твердим. «Ти пішов, Кріс. І ти не можеш просто так з’явитися в моєму житті і поводитися, ніби все змінилося».

Крістофер важко зітхнув, відчуваючи, як його власна провина накочується на нього. «Я знаю, що завдав тобі болю. Але я більше не хочу цього робити. Я хочу бути поруч. І не тільки для Емми, але й для тебе. Я хочу все виправити».

Єва подивилася йому в очі, її погляд був сповнений сумнівів. Вона не знала, чи зможе знову довіряти йому. Але водночас вона відчувала, що її серце все ще реагує на його слова, навіть після всього, що сталося.

«Я не можу це просто так забути», — прошепотіла вона, відвертаючись, щоб приховати свої емоції. «Ти завдав мені занадто багато болю».

Крістофер повільно підійшов ближче, обережно торкаючись її руки. «Я знаю. І я не прошу тебе забути. Я просто прошу дати мені шанс показати, що цього разу все буде інакше».

Єва зустріла його погляд, і на мить їхні очі зустрілися. Але потім вона різко відійшла, її серце билося занадто швидко.

«Мені потрібен час», — тихо відповіла вона, її голос звучав твердим, але в ньому відчувався слід сумнівів.

Крістофер кивнув, приймаючи її рішення. «Я чекатиму стільки, скільки потрібно», — сказав він, його голос був сповнений рішучості.

Того вечора, коли вони повернулися до готелю після довгого дня зустрічей, атмосфера між ними залишалася напруженою. Вони обоє знали, що залишилося багато невирішених питань, але ніхто з них не наважувався почати розмову.

Єва сиділа на краю ліжка у своєму номері, дивлячись на нічний вид міста через вікно. Її думки були сповнені сумнівів і емоцій, які вона намагалася придушити. Вона не знала, що робити з Крістофером. Він змінився, це було очевидно, але чи могла вона дозволити собі знову довіряти йому?

Коли Крістофер постукав у двері її кімнати, вона на мить вагалася, але потім все ж відчинила.

«Ми можемо поговорити?» — запитав він, його голос був тихим, але наполегливим.

Єва кивнула і відійшла вбік, дозволяючи йому увійти. Вони сіли на диван, і між ними повисла тиша. Нарешті Крістофер заговорив.

«Єво, я знаю, що все ще важко», — почав він, його голос був наповнений щирістю. «Але я більше не можу приховувати своїх почуттів. Я люблю тебе. Я любив тебе весь цей час. І я знаю, що зробив помилку, коли пішов, але тепер я готовий боротися за нас. Я хочу спробувати знову».

Єва на мить затримала погляд на ньому, її очі блищали від сліз, які вона стримувала. Їй хотілося вірити йому, але страх знову був надто сильним.

«Я не знаю, Кріс», — прошепотіла вона, її голос тремтів. «Мені важко довіряти тобі. Я боюся, що ти знову підеш».

Крістофер нахилився ближче, його очі були наповнені емоціями. «Я більше не піду. Я більше не можу жити без тебе. Без вас обох. Я хочу бути частиною твоєї сім’ї, Єво. Ти — моє серце. Я зроблю все можливе, щоб ти знову повірила мені».

Єва відчувала, як її стіна поволі руйнується. Вона більше не могла приховувати, що все ще кохає його. Але вона також боялася цього кохання, боялася, що воно знову призведе до болю.

«Я не знаю, чи зможу пробачити тебе», — тихо зізналася вона.

«Ми можемо спробувати», — відповів Крістофер, його голос був сповнений надії. «Я готовий почати все спочатку, якщо ти дозволиш мені».

Єва мовчала, дивлячись на нього. Її серце було сповнене сумнівів, але також і …надії. Можливо, вони справді могли спробувати ще раз.