Розділ 8: Бізнес і межі

Зустріч з Еммою змінила все для Крістофера. Він відчував, що тепер у нього є мета, якої він не мав раніше. Він більше не міг дозволити собі бути тим безвідповідальним юнаком, яким був раніше. У нього тепер була дочка, і він вирішив бути кращим батьком для неї, ніж його власний.

Єва, однак, залишалася обережною. Вона не могла просто так забути, що сталося кілька років тому. Крістофер залишив її в найважчий момент її життя, і тепер, коли він повернувся, вона не знала, чи зможе коли-небудь знову довіряти йому.

Їхня наступна зустріч була більш формальною. Єва запропонувала, щоб вони поступово звикали до нових обставин, дозволяючи Крістоферу бачитися з Еммою на вихідних. Вона хотіла переконатися, що Емма не прив’яжеться до нього занадто сильно, якщо він знову вирішить піти.

Крістофер з повагою ставився до її рішення, хоча всередині йому було боляче від того, що вона не довіряє йому повністю. Він знав, що має довести, що цього разу він серйозно налаштований.

Одного вечора, після того, як вони разом провели час з Еммою в парку, Єва запросила Крістофера залишитися на вечерю. Вони сиділи за столом, їли разом, як сім’я, хоча напруга все ще висіла в повітрі.

«Я бачу, що ти дуже стараєшся», — сказала Єва, коли вони вже пили чай після вечері. «Але мені все ще важко довіряти тобі після всього».

Крістофер кивнув, його очі були серйозними. «Я знаю, що зруйнував твою довіру. І я не очікую, що ти пробачиш мене одразу. Але я хочу це виправити, Єво. Я хочу бути частиною вашого життя — твоїм партнером і батьком для Емми. І я буду робити все, щоб заслужити твою довіру знову».

Єва мовчки подивилася на нього, і хоча її серце все ще було захищене стіною, вона відчула, що частина цієї стіни почала тріщати. Вона бачила в його очах щирість, яку не могла заперечувати. Але страх і біль, які вона пережила раніше, все ще стримували її.

«Мені потрібен час», — тихо сказала вона, її голос був рівним. «Час, щоб зрозуміти, чи зможу я знову довіряти тобі».

Крістофер посміхнувся їй, його погляд був сповнений рішучості. «Я готовий чекати стільки, скільки потрібно. Я нікуди не піду».

Єва кивнула, відчуваючи, як її серце починає поступово пом’якшуватися. Можливо, справді настав час дати йому шанс знову стати частиною їхнього життя.