Глава 15

- ...Розігрію вечерю і приготую купальню, - метушилася Медлін, ледь не підскакуючи від радості попереду Стівена, що тільки повернувся з рейду.

Його костюм і правда просмердівся потом і кіньми, і через пил взагалі неможливо було визначити його колір. А за кілька днів рейду Стів встиг несказанно скучити за пирогами і бульйоном тітоньки Агати. Але ганяти Медлін все одно не збирався.

Дім спав. Спокійно, наче там, за стінами не вибухнула ціла, нехай і тиха, але відчайдушна війна. І на душі Дракона теж ставало на якийсь час спокійніше. Напевно, для цього і створений дім, щоб відчувати себе спокійно хоч десь.

- Не турбуйся і йди спати, - неуважно кинув Стів, впевнено звернувши вбік кухні. У сковорідках Агати точно є щось, чим він може перекусити.

- Я почекаю тебе, Стю, - багатообіцяюче посміхнулася Медлін.

Ще не так давно йому подобалася її зговірливість і бажання догодити. Він навіть всерйоз подумував, а чи не спробувати закрутити роман з нею. Адже одружуватися йому все одно не можна, а молоденька служниця і не зажадає нічого, розуміючи, що майбутнього у них немає. Ось тільки щось його весь час зупиняло, немов кожен раз натикався на невидиму стіну. А коли Стів плюнув на все, зважився і прийшов до неї для таємного побачення в замок Ньєр, на місці Медлін опинилась зовсім інша дівчина.

З того вечора мила, трохи наївна дівчина почала його дратувати своєю нав'язаною турботою, бажанням догодити, незважаючи ні на що. Часом хотілося вже її різко осадити, але виховання не дозволяло поводитись з жінками грубо. Будь то служниця, поважна ліра або уроджена леді.

- Не варто, - навіть не обернувшись на завмерлу в очікуванні розпоряджень Медлін, відрізав Стівен. - Завтра приженуть худобу від боліт. Краще тобі виспатися для більш важливих справ.

І пішов. Навіть не озирнувшись на застиглу розчаровану дівчину.

Ці кілька днів були неймовірно довгими. Мало того, що сутичка з людьми Іона виявилася важче звичайного, так ще й серце ватажка повстанців було на місці. Воно взагалі залишилося разом з думками на четвертому поверсі Гнізда в замкнених покоях разом з білявою красунею з палаючими очима.

Але ж він не збрехав, сказавши, що вона не покидала його думки. Пташка, що впорхнула в його обійми, розкриті для іншої, міцно оселилася в його думках ще тоді. А опинившись в його владі і зовсім вкрала спокій Дракона. А це погано. Думати треба було зовсім про інше. Леді краще і правда залишити турботам Тінгельди. Відьми швидше знайдуть спільну мову. Можливо, Гельда зможе навіть переманити міледі на сторону повстанців? Не віддавати ж такий козир кволому Кеннету.

Йому взагалі доведеться багато повернути законним господарям. Рано чи пізно. Але обов'язково доведеться.

На кухні теж було тихо. Побулькував тільки казан з бульйоном, залишений над гарячим вугіллям вогнища і сопів Жолудь ткнувшись носом в густу чорну шерсть свого вовкодава. Агата намагалася вигнати «до троллів кам'яних» пса, тому як тваринам на кухні місце тільки в казані. Обов'язково приготованими. Одного разу навіть вдалося виштовхати Бурана на вулицю, але Олівер без собаки не міг спати зовсім. А коли і засипав, то його мучили кошмари. Тому серце жалісливої і турботливої Агати розтануло. Хоч і з буркотінням, але вона дозволила ночувати собаці на кухні «подалі від сковорідок і казанів». Не гнати ж дитину з самого теплого місця.

- Повернувся, - прошепотіла кухарка, прокинувшись, але не піднімаючись з лавки. Червоне світло від гарячого вугілля ледь вихоплювало її обличчя з темряви, але Стів знав - вона посміхається.

Це було не питання, швидше констатація, від якої відразу ставало легше. Забувалися сутички, не здавалася такою незмивною пролита кров, а на душі світлішало.

- Пробач, що розбудив, - прошепотів у відповідь Стівен, вибравши з миски навмання пиріжок і вгризаючись в нього так, немов півроку не їв. - Зараз перекушу і не буду заважати твоєму сну.

- Дурниці, - зітхнула Агата, піднімаючись. - Зараз знайду тобі що-небудь. Від твоєї Медлін, дивлюся, ніякого толку. Стрибає навколо тебе, як захоплений щеня, а допомоги ніякої.

- Я сам її відпустив, - відновлюючи справедливість, зауважив Стів, з якимось подивом і досадою помітивши, що пиріжок був буквально проковтнутий. Але не біда, є ще і не мало. - Не хотів і тебе піднімати.

- Не хотів він... - видихнула кухарка, наливаючи в миску густу пшеничну юшку. - Як пройшло?

- Не гірше, ніж зазвичай, - невизначено відповів Стів, вже приміряючись до гарячого супу. - Зате здобич більше. Вистачить на довше, думаю. Але... Агата, завтра разом з худобою прибуде нова сім'я. Батька сімейства продали на галери за борги, а жінка і троє дітей не можуть самі себе прогодувати. Що говорити про виплати податків? І перший лист не впаде, а вони будуть в борговій ямі.

Агата слухала мовчки, розмішуючи в казані бульйон. Одного разу і їй довелося випити цю гірку чашу. І за кожного нещасного у неї боліла душа. Тому тільки кивнула.

- Подбай про них, - Стівен помовчав, а після таки поставив запитання, з явним зусиллям приховуючи справжній рівень інтересу. - Як наша полонянка?

- Що їй станеться після того, як ти залякав тут всіх. На неї і дивитися бояться, - явно задоволена подібним розвитком подій, охоче взялася розповідати Агата. - З відьмою щось у них не склалося тільки. Гельда закрилася у своїй хатинці трохи не відразу, як вони посварилися. Чула, як вона собі йдучи під ніс бубоніла, що не рівня ця дівка якийсь Ребеці. Сили неміряно, а волі нема. Поняття не маю, що вона мала на увазі.