Наступного ранку вони вдвох проводжали парубка на залізничному вокзалі. До відходу потяга залишилося ще кілька хвилин, тож вибравши зручний момент Андрій Ігорович відвів хлопця в сторону і стиха промовив:
– Цейво, ти коли наступного разу будеш в місті то неодмінно заходи в гості. Ми ж все таки родина і завше будемо раді бачити тебе в нашому помешканні. І якщо буде потрібна якась допомога не соромся, звертайся.
Чоловік простягнув юнакові свою візитівку та по насмішкуватому зблиску його пронизливо-карих очей інтуїтивно відчув, що той ніколи і нічого у них не попросить.
Відредаговано: 17.08.2026