5

Ранок у подружжя пройшов практично без слів. Нашвидкуруч поснідавши пара вирушила на роботу. Вже виходячи з під’їзду Андрій Ігорович поцікавився у своєї благовірної:

– Заїдеш на вокзал за Лесею, щоб вона самотужки не добиралася додому?

– На жаль не зможу, – пробурмотіла Наталя потупивши погляд. – Справ на роботі чимало. Якщо маєш змогу заскоч сам, або я подзвоню й попрошу це зробити одну зі  своїх подруг.

Ще б пак, роботи у неї чимало, – іронічно хмикнув подумки чоловік. – Не інакше, як знову попреться на побачення до того молодого хлопчака в піксельному однострої.

– Не треба нікому дзвонити, – вголос відповів Андрій Ігорович. – У мене якраз тоді буде невеличка перерва, то сам заїду за нею.

На цьому вони й розбіглися.

Перша половина дня пролетіла для чоловіка мов в тумані. Він машинально займався справами кампанії, однак думками був далеко від всіх цих звітів, декларацій і платіжок. Насправді єдине, що зараз турбувало Андрія Ігоровича, то це як йому вчинити дальше. Те що дружина підступно зраджує йому вже не було й найменших сумнівів. Але що з тим знанням робити і яким чином він може протистояти молодому й красивому коханцеві? Не викликати ж його на дуель, та й силою Наталю мабуть і не втримаєш?

Так нічого й не придумавши чоловік після обіду вирушив на вокзал за донькою. Леся заскочила до прохолодного салону зі швидкістю вивірки і відразу життєрадісно защебетала, ділячись враженнями від екскурсії. І тут в голові Андрія Ігоровича виникла блискуча ідея. Хто як не рідна донька зможе привести до тями нерозважливу матір від її негідної поведінки. Тож коли дівчинка запитала куди вони їдуть мило всміхнувшись відповів:

– Та заскочимо в одну кав’ярню. В таку спекотну днину не завадить охолодитися великою порцією морозива. Ти не проти такої пропозиції?

Леся лиш згідливо кивнула головою і продовжувала розповідати про свою поїздку.

Розрахунок Андрія Ігоровича виявився вірним. Він ще не встиг допив свою пляшку ситра, а дівчинка тільки-но взялася за другу порцію морозива, як у кав’ярні, у компанії молодого військового, з’явилася Наталя. Побачивши чоловіка з донькою жінка пополотніла і здавалося хотіла було швидко вислизнути на вулицю, однак було вже пізно. Леся помітила матір і зірвавшись зі свого місця з радісним криком кинулася в її обійми.

Коли вони втрьох підійшли до чоловіка, той не стримався від в’їдливого запитання:

– Наталю, може представиш нам свого супутника?

– Залюбки, – відповіла жінка сумно всміхнувшись. – Знайомся, Лесю, це твій старший брат Олександр.