3

Додому Андрій Іванович повернувся пізнім вечором, перед початком комендантської години. Чоловік довго роз’їжджав великим мегаполісом намагаючись вгамувати той ураган думок, які вирували в його душі. Побачене сьогодні ставило жирний хрест на всьому його попередньому життю. Тепер можна було забути про затишну домівку, щасливу сім’ю, кохану дружину. Попереду маячила ляклива невідомість у якій на нього швидше за все чекала гіркота розставання й холодна самотня старість. І змінити хоч щось на краще вже здавалося не було ніякої можливості, бо ТАКЕ ніколи не прощають.

Донька Леся поїхала з однокласниками на екскурсію в Підгорецький замок, дружина вже мабуть спала, бо в їхньому помешканні панувала могильна тиша. Андрій пройшов на кухню, відкрив холодильник і дістав пляшку недопитого кальвадосу. Взагалі-то він ніколи не зловживав алкоголем, а останніми роками й поготів, однак сьогодні було просто необхідно хильнути. Чоловік налив собі майже до вінця келих бурштинового напою і кількома ковтками спорожнив його, навіть не відчуваючи смаку випитого.

– Щось трапилося? – раптом почув він за спиною голос дружини.

– Чому ти вирішила що щось трапилося? – питанням на запитання відповів Андрій Ігорович.

– Ти ж ніколи не п’єш в таку пору, – в голосі жінки почулося занепокоєння.

– Як день проминув? – спробував перевести тему розмови чоловік.

– Традиційно. Цілий день на роботі крутилася мов та білка в колесі.

– Що, так було багато невідкладних справ?

– Так. Ти ж знаєш Дмитровича. У нього завше знайдеться якесь доручення, яке він неодмінно мусить скинути на мої плечі.

Андрій Ігорович зрозумів що більше не витримає цієї беззмістовної розмови, а тому різко обернувшись до дружини тихо запропонував:

– Наталю, я теж дуже втомився за сьогоднішній день. Давай підемо спати.

– Як скажеш, – відповіла жінка й ображено надула губки.