2

З Наталею Андрій познайомився випадково. Трапилося це майже п'ятнадцять років тому коли він відпочивав на Світязі. Тоді їхня компанія уклала надзвичайно вигідний контракт і директор розщедрився та дав працівникам, котрі були причетні до цієї оборудки, тижневу відпустку. Андрій, який в юності був зачарований творчістю Лесі Українки, і зокрема її феєрією «Лісова пісня», вибрав для відпочинку Шацькі озера.

Сказати що чоловіка просто заполонили місцеві краєвиди значить нічого не сказати. Та захоплення мальовничою природою тривало не довго, тільки до тих пір поки він вперше не побачив Наталю. Жінка працювала адміністратором санаторію де Андрій поселився і вперше вони зустрілися вже на другий день його перебування там. Висока, струнка, миловидна і надзвичайно спокуслива в своєму фірмовому костюмі вона вмить, невидимим магнітом, притягнула до себе всю увагу чоловіка.

Раніше він не відзначався схильністю до донжуанства і спілкування з жінками ніколи не було серед його головних достоїнств. Мабуть через це чоловіка, після нетривалого сімейного життя, й покинула дружина. Але в цьому випадку все кардинально помінялося. У Андрія, якимось дивовижним чином ,з’явився невгамовний дар красномовства, і він буквально засипав очманілу адміністраторку своїми, не надто доладними, компліментами. Говорив всілякі приємні дурнички. Без перерви жартував і фліртував, так наче був не зрілим статечним чоловіком, а якимось юним хлопчиськом.

Спершу жінка лише ввічливо посміхалася й відповідала нейтральними фразами на всі потуги Андрія. Та як відомо, вода – камінь точить, і наполегливість настирливого чоловіка врешті-решт дала свій результат. В останній день відпустки Наталя прийняла його пропозицію повечеряти. Година часу на автомобілі і вони вже знаходилася в найкращому ресторані Ковеля. Не те щоб Андрій прагнув повикаблучуватися перед жінкою своїм фінансовим достатком, просто чоловік інтуїтивно відчував, що ця адміністраторка не просто так з’явилася в його житті.

Своїй інтуїції чоловік звик довіряти, адже завдяки їй він зумів укласти для компанії таку вигідну угоду. Тож наприкінці вечері Андрій пообіцяв Наталі, що найближчим часом знову приїде відпочивати в їхній санаторій. Жінка відповіла, що буде рада бачити такого шановного клієнта й так мило посміхнулася, що у нього аж подих перехопило. Вже тоді чоловік для себе вирішив – вона неодмінно має стати його. 

Дану обіцянку він виконав і почав навідуватися в готель де працювала Наталя при першій-ліпшій нагоді. Траплялося це не так часто, як би йому хотілося, адже невідкладних справ на фірмі було багацько. Та коли випадав вільний день сідав за кермо автомобіля і мчав туди, де серед мальовничої поліської природи в компанії красивої жінки він відпочивав від буденної суєти тілом та душею.

Стосунки між ним та Наталею розвивалися неспішно, як і належить статечним людям котрі відповідально ставляться до своїх вчинків та рішень. Андрій поводив себе мов справжній джентльмен, не діймав жінку зайвими запитаннями не вимагав чогось недозволеного. Йому вистачало дружніх розмов з нею, спільних прогулянок по березі величного озера Світязь, романтичних вечерь при свічках. Хоча чого лукавити, в глибині душі він дуже прагнув обійняти її, пригорнути до себе, зірвати поцілунок з цих звабливих вуст.

Потаємні бажання чоловіка збулися аж через півроку після їхнього знайомства. Були саме новорічно-різдвяні свята коли він в черговий раз приїхав на відпочинок. І ось тут на нього чекала неприємна новина. Зустріла його Наталя в пригніченому настрої. Після тривалих розпитувань жінка врешті-решт розповіла про причину свого смутку. Виявилося що їхній власник збанкрутував і щоб розрахуватися зі своїми боргами збирається найближчим часом продати санаторій та звільняти весь його персонал. У неї залишилося тільки кілька тижнів, щоб знайти нову роботу.

Андрій довго заспокоював жінку однак чудово розумів, що прості слова не здатні вирішити цієї проблеми. І раптом в голові чоловіка промайнула рятівна думка. Він знайшов спосіб як зарадити проблемі Наталі.

– А поїхали зі мною, – запропонував він жінці.

– Куди і навіщо? – розгублено запитала вона.

– В столицю. Там у мене чимало друзів та знайомих. Знайдемо тобі хорошу роботу з пристойною зарплатнею.

Радість від почутої обіцянки у Наталі була така емоційна, що вона не стримавшись кинулася обіймати його на знак подяки. От тоді вони вперше й поцілувалися.