1

На годиннику була тільки десята ранку, а стовпчик термометра вже майже сягнув позначки +28. Останні тиждень в місті видався напрочуд спекотними, тож прогнози синоптиків, що в обідню пору можна очікувати на +35, якщо й не всі +40, не викликало в його жителів й найменших сумнівів. Сонце на безхмарному небі нагадувало шматок розплавленого заліза, від гарячого повітря перехоплювало подих, а сморід розжареного асфальту викликав головні болі й запаморочення у чималої кількості містян.

Андрій Ігорович сидів в машині й знемагав від духоти. Незважаючи на те що кондиціонер, в салоні автомобіля, працював на всю потужність, піт градом стікав по його одутлому тілу. Раз у раз протираючи мокре чоло вологою серветкою, чоловік важко сопів, невдоволено крехтів, однак ні на мить не відводив свого погляду від того що діялося за тонованими шибками вікон його чорного «форда-фієста». Які б випробування сьогодні не довелося пройти, він був рішуче налаштований прояснити до кінця ту ситуацію, яка не давала йому спокою вже кілька днів.

Вона випурхнула з таксі в ту мить коли він вгамовував спрагу черговою порцією мінералки. В своєму бузково-синьому брючному костюмі, що так пасував до її смаглявого обличчя і короткого світло-русявого волосся, жінка виглядала просто неперевершено. Дивлячись на цю вродливу ефектну панянку, з іскристим блиском пронизливо-карих очей та приязно-звабливою посмішкою на коралових вустах, сторонні нізащо б не вгадали, що насправді їй вже за сорок.

Андрій Ігорович заскреготів зубами під впливом суперечливих почуттів, що переповнювали його душу. З однієї сторони чоловік все ще до безумства був закоханий в цю фантастичну русявку, а з іншої… люто ненавидів за той біль, що вона йому завдала за останні дні. Хоча, хіба він не боявся чогось подібного весь цей час, хіба не страждав від нав’язливих думок, що таке колись може статися, хіба не мордував себе невгамовними підозрами та прихованою недовірою? Ось всі ці побоювання, думки та підозри справдилися.

Жінка увійшла у кав’ярню і чоловік, сопучи від спеки та обливаючись потом, виліз з автомобіля. Насунувши на очі бейсболку, щоб ніхто з випадкових знайомих не впізнав, він перевальцем перетнув вулицю і крадькома заглянув у вікно кав’ярні. Те що чоловік там побачив остаточно розвіяло всі його сумніви й розбили на дрібні друзки марні надії. Жінка в білому костюмі сиділа за столиком в компанії молодого парубка, одягнутого у військовий однострій. Вони пили каву, ласували морозивом і про щось жваво розмовляли.

Спершу Андрій Ігорович хотів було увірватися в кав’ярню і виплеснути прямо в вічі русявці все що він про неї думає. Та вже за декілька секунду чоловікові вдалося трішки вгамувати свої розбурхані емоції. Він зрозумів що від привселюдного скандалу зараз ніякої користі не буде. Навпаки, в пориві гніву можна було наговорити багато чого лишнього та завдати таких образ, за які потім годі буде діждатися прощення. А ще гучна сварка неодмінно викличе ажіотаж серед відвідувачів кав’ярні, а це згодом може неабияк зашкодити його репутації.

Зціпивши зуби чоловік повернувся до своєї машини. Залізши в салон він увімкнув двигун і після нетривалих роздумів зрушив з місця.