Безодня снів

Олена Гешко

Безодня снів

Тирасполь

2017

До тебе, мій читачу!

Якщо в твоїх руках ось ця збірочка моїх віршів – то я рада зустрічі з тобою! Саме з тобою мені хотілося б поділитися своїми думками, своїми снами. Саме тобі звучать ось ці несміливі рядки – краплини з безодні снів.

- Чому сни? – запитаєш ти.

- Тому що сон – це та чудова мить буття між минулим і майбутнім, між буднями і святами, між дійсністю і вимислом.

Тільки у сні ми можемо підсвідомо дозволити собі надто багато – бути самим собою.

Тільки у сні сьогодення переплітається з найзаповітнішими мріями.

Тільки у сні ми можемо зустрітися з тими, кого давно немає поруч в світі буття.

Тільки у сні можна зустрітися з тими людьми, з якими навіть не можемо дозволити собі мріяти зустрітися в реальному житті.

Тільки сон дарує нам відчуття повної душевної свободи і підносить нас до небувалих вершин. І вже не знаєш, де правда, де вигадка. Адже ніщо не може бути настільки правдивим, як видумана історія, і ніщо так не дивне й незбагненне, як правда.

А безодня моїх снів безмежно глибока й сповнена безмірної глибини можливостей за межею дійсності, як стихія творчої свободи, вируюча в небутті.

         Тож ці віршовані рядки, мов краплини чистої роси, я зібрала по буднях життя, огорнула їх чудовим  маревом снів, наповнила душевним трепетом і дарую їх тобі, мій читачу.

Олена Гешко

Осіння пісня

Цей день осінній мерехтить

Багрянцем кленів знов і знов,

Душа так ніжно шепотить

Тобі про ніжність і любов.

І лист кружляє в вишині,

Й дороги манять в путь,

І клич тривожний журавлів

Нам завтра не вернуть.

Тремтить стривожено і ніжно

Та гілка верби над водою.

Мені здалось, що неодмінно

Ми знов зустрінемось з тобою.

І знову осінь закружляє

Листочки в чуднім хороводі,

І знову доля повертає

Зустрічі з юністю раптові.

Вальс дощу

А на вулиці – дощ…

Тихим шелестом

Пробігає по вітах,

Шумить. І неначе

Казка тихим шепотом

Він для мене

Й для тебе

звучить.

І нехай не сьогодні

Не завтра –

Ми зустрінемось

Знов і знов.

Віти мокрі, холодні…

Мов вата

З неба сипле

Із хмари любов.

Любов до землі,

До краю,

До мого й твого вікна,

До наших берізок у гаю

Звучить мов чудна струна

Ця музика дощу,

Ця музика в душі

Ця музика звучить

Тобі й мені…

Такою чудовою піснею

З-під самих небес

Для тебе, моє місто,

Звучить дощовий вальс.

Він омиє твої дороги,

Будинки, майдани твої.

Нехай не буде тривоги,

Хай весело на душі.

Тремтить он листочок жовтий

І з клена полине вмить.

На вулиці – знову жовтень,

Спішить – не зупинить.

Та й треба?

Напевне… не знаю,

У золоті місто знов.

Віршами простими співаю

Я місту свою любов.

***