Глава 9. Чужий світ

Рорі прокинулася від холоду. Перше, що вона побачила, — кам'яну стелю. Друге — воду. Тонкий потік проходив крізь прозору завісу біля входу до кімнати. Вона різко сіла. Голова запаморочилася. Рорі провела рукою по волоссю.

— Чорт...

Вона озирнулася. Кімната була невеликою. Стіни — темний камінь. Підлога — гладка. У центрі стояло щось схоже на ліжко, зроблене з м'яких водоростей. Жодних дверей. Жодних замків. Тільки отвір. Рорі підпливла до нього. Щойно вона спробувала пройти крізь завісу, перед нею з'явився русал.

— Відійди.

Він не ворухнувся.

— Я сказала відійди.

Русал показав на кімнату. Рорі закотила очі.

— Чудово. - Вона повернулася назад.

Через кілька хвилин з'явився Наолін. Він проплив крізь завісу так, ніби її взагалі не існувало. Рорі одразу піднялася.

— Ти.

— Я.

— Випусти мене.

— Ні.

​         — Я серйозно. - Вона підійшла ближче.

— Я теж.

— Ти мене викрав.

— Так.

— Ти визнаєш це?

— Так.

Рорі на секунду втратила дар мови.

— Ти взагалі розумієш, що на поверхні це називається викраденням людини?

— Тут немає поверхні.

— Це не відповідь.

— Для мене — відповідь.

— Я хочу додому. - Вона стиснула кулаки.

Наолін мовчав.

— Ти чув?

— Так.

— Тоді відпусти.

— Не можу.

— Не можеш чи не хочеш?

— Це одне й те саме. - Він подивився на неї.

— Ти неймовірно дратуєш. - Рорі нервово засміялася.

— Знаю.

— Чому я тут? - Вона різко розвернулася.

Наолін не відповів одразу.

— Тому що ти порушила межу.

— Я вже це чула.

— Тоді навіщо питаєш?

— Тому що хочу знати, що саме я порушила. - Рорі повернулася до нього.

— Наше королівство приховане від поверхні багато поколінь. - Наолін наблизився.

— Чому?

— Тому що люди вже одного разу знайшли нас.

— Коли? - Рорі завмерла.

— Дуже давно.

— І що сталося?

— Вони боялися нас. - Наолін відвів погляд.

— А ви їх?

— Спочатку — ні.

Рорі мовчала.

— Потім вони почали полювати, — продовжив він. — Не на всіх. Спочатку на тих, кого вважали дивними. Потім на тих, хто не міг захиститися.

— І тому ви ховаєтесь. - Рорі відчула неприємний холод.

— Так.

— А я випадково знайшла вас.

— Ні.

— Що означає «ні»? - Вона насупилася.

— Ти не просто знайшла нас. - Наолін подивився їй просто в очі.

— Тоді що?

— Ти привернула їхню увагу.

Рорі згадала чотири постаті біля батискафа. Ті дивні повідомлення на моніторі. «НЕ ВІН.» «НЕ ДОВІРЯЙ ЙОМУ.»

— Тих істот?

Наолін нічого не відповів.

— Вони прийшли через мене?

— Можливо.

— Можливо?

— Ми ще не знаємо. - Його щелепа напружилася.

Рорі кілька секунд дивилася на нього.

— Тоді навіщо ти мене полонив?

— Щоб ти не вийшла на поверхню.

— Ти думаєш, я приведу сюди людей?

— Я думаю, що люди прийдуть самі, якщо дізнаються про це місце.

— Я нікому не розповім.

— Я тобі не вірю.

Це зачепило її сильніше, ніж вона очікувала.

— А я тобі теж.

— Справедливо. - Наолін кивнув.

— Скільки я тут пробуду? - Рорі подивилася на нього.

Тиша.

— Скільки?

— Не знаю.

— Ти не знаєш?

— Це залежить від Ради.

— А якщо я просто втечу?

— Не втечеш. - Наолін зробив крок до неї.

— Чому?

— Бо я не дозволю.

— А якщо спробую? - Рорі підняла підборіддя.

Наолін нахилився трохи ближче.​Його сріблясті очі стали холоднішими.

— Тоді мені доведеться тебе зупинити.

— Ти завжди такий самовпевнений? - Рорі не відвела погляду.

— Тільки коли знаю, що маю рацію.

Вона хотіла відповісти. Але раптом за межами кімнати пролунав гучний удар. Потім другий. Третій. Наолін миттєво повернув голову. Його обличчя змінилося.

— Що це? — запитала Рорі.

Він не відповів. Десь далеко завив сигнал. Русали за межами кімнати почали рухатися. Наолін уже прямував до виходу.

— Наолін?

Він зупинився.

— Залишайся тут.

— Що відбувається?

Він подивився на неї. І цього разу в його очах був страх. Справжній.

— Вони знайшли нас.

Завіса за ним опустилася. Рорі залишилася сама. А за стінами підводного королівства почали звучати удари. Все ближче. Ближче. І ще ближче.

Рорі повільно підійшла до стіни. Приклала долоню до холодного каменю. І відчула вібрацію. Хтось був по той бік. Хтось величезний. Вона завмерла. А потім почула голос. Не Наоліна. Не людський. І він вимовив лише одне слово:

— Рорі.