Розділ 1

від Таїсії

Дитинство — це ніби короткий сон, який хочеться бачити знову й знову.
Я завжди згадую ті літні ранки, коли сонце тільки прокидалося, а ми з Антоніною бігли босоніж через сад. Трава була ще вкрита росою, пахло яблуками й домашнім хлібом, а десь удалині співали птахи. Ми сміялися до сліз, ловили метеликів і вигадували історії про принцес, яких ніхто не врятував — бо вони навчилися рятувати себе самі.

Антоніна була моєю найкращою подругою, моєю сестрою не по крові, а по серцю. Її батьки працювали в нашому домі вже багато років — мама допомагала по господарству, а тато доглядав сад і стару техніку. Але між нами ніколи не було відчуття “панів” і “служниці”. Ми росли поруч, ніби нас створили з одного світу, тільки в різних кольорах.

Я — білявка з небесними очима, з тонкими рисами обличчя, яких усі називали “ангельськими”.
Вона — темноволоса, з очима, в яких мерехтіло полум’я, наче ніч і день зустрілися в одній людині.
Ми були як інь і янь. Дві половини, що дивним чином утворювали гармонію.

— Тая, — кинула Антоніна, коли ми лежали на теплій траві, вдивляючись у небо, — ще трохи, і ми будемо студентками! Уявляєш? Інша країна, інше життя!
— Уявляю, — усміхнулася я. — Нові люди, нові вулиці, нові можливості.
— І нові хлопці, — підморгнула вона, перевертаючись на живіт. — Ти точно знайдеш свого принца. Ну скажи, хіба може така красуня, як ти, залишитися без нього? Білявка з небесними очима, тендітна, як фарфорова лялька...

Я зніяковіла.
— Не кажи дурниць, Тоню.
— Це не дурниці, — засміялася вона. — Просто ти не бачиш себе з боку.

Я засміялася теж. З Антоніною завжди було легко. Вона вміла жартувати навіть тоді, коли мені хотілося мовчати. Її сміх був схожий на музику, яка змушувала забути про все погане.

Ми годинами говорили про майбутнє. Про університет, про гуртожиток, про те, як будемо самостійними й дорослими.
— А якщо буде важко? — запитала я.
— Ми впораємось, — відповіла вона впевнено. — Разом. Як завжди.

Її слова тоді здавалися обіцянкою. Світ здався таким простим, добрим, відкритим.
Ми були дві дівчини, які вірили, що життя — це пригода, а любов — це казка.
Та ми не знали, що реальність готує зовсім іншу історію.

Ту, де навіть найсвітліші мрії можуть потонути у безневинній брехні.