2.4 ⭐

  На вихідні як і обіцяли ми поїхали на дачу до Лотоцького. У нього був великий будинок з двором та басейном. Справжня краса. Високі ялинки у снігу. Романтично. Ми увійшли до будинку. Два поверхи, дорогий ремонт. Помітно що цей будинок служить не тільки, як дача. 

— Проходьте, й почувайтеся, як вдома, — промовив Лотоцький. Він знову подивився на мене тим солодкуватим поглядом. Я відчула мурахи по шкірі. Він показав нам з Гнатом нашу кімнату. Вона була просторою, але у досить диких тонах. Дивно як для багатої людини. 

— Навіть не уявляю як витримаю тут цілих три дні, — промовив невдоволено Гнат. 

Він сів на ліжко й почав розбирати свою валізу. Я вирішила піти до ванної, щоб привести себе до ладу. Але думки про те що Лотоцький може бути неправильно налаштований стосовно мене не давали спокою. Я вмила обличчя й подивилася на себе у дзеркалі. Звичайні риси, волосся незрозумілого відтінку, карі очі. Нічого особливого. Навряд я приваблюю такого чоловіка як Лотоцький. Гнат явно перебільшує. Я вийшла з ванної. Гнат чекав на мене. Він подивився на мене уважно й промовив: 

— Нас чекає Геннадій Іванович на вечерю. Ходімо. Й тримайся стримано, — сказав Гнат й вийшов з кімнати. Вечеря була на закритій терасі. Лотоцький замовив багато смачних страв й звісно біле вино. Я багато не пила, а от Гнат дозволив собі розслабитися. В нього був спокійний вираз обличчя. 

Він навіть трохи посміхався. Що робив вкрай рідко. Лотоцький постійно спостерігав за нами. Він посміхався й кивав головою. Ніби щось знав чого не знають інші. В кінці вечері Гнат зовсім піддав. Я налякалася, бо ще трохи й він би звалився з того стільця. — Я піду, спати. На добраніч, — ледве вимовив чоловік. Я хотіла встати й піти за ним, але Лотоцький спинив мене. 

— Аню, залишіться ще на декілька хвилин. Гнат все одно піде спати. Не залишайте мене на самоті. Складіть мені дружню компанію, — попросив Лотоцький. Я негативно закивала головою. Але бізнесмену це не сподобалося. 

— Гнат Михайлович, ти ж не будеш проти, якщо твоя дружина залишиться й трохи поспілкується зі мною? — з натиском спитав Лотоцький. 

— Ну якщо й вона не проти..., — пробубнів Гнат. 

— Не проти, звісно, — з посмішкою сказав Лотоцький й міцно стиснув мою руку. 

— Ну тоді на добраніч, — знову сказав Гнат й поплівся на другий поверх. 

— Ну що крихітко, тепер ми залишилися самі. Без свідків, — Лотоцький пересів ближче до мене. 

— Ти дуже мені подобаєшся. Одразу припала до душі. Може станеш трохи добрішою до мене, — чоловік взяв мене за руку й почав гладити. Його холодні слизькі пальці створювали на шкірі неприємні відчуття. Я відсунулася від нього трохи далі. Але він продовжував наступати. 

— Ну чого ти ламаєшся, кицю? Зроби добре й мені й своєму чоловікові. Обіцяю тобі буде приємно, — наполягав Лотоцький й почав дихати на мене своїм несвіжим подихом. Я ледве стримувалася, щоб не вирвати. Мені скрутило шлунок. Стало страшно. Невже він й справді мене зґвалтує? Я встала зі стільця й пішла в інших бік кімнати. Маленькими кроками. 

— Хочеш погратися, кицю? Ну нічого я люблю ігри, — промовив Лотоцький й пішов за мною.

Шановні читачі додавайте книгу до бібліотеки й підписуйтесь на автора щоб не втратити оновлення. Далі буде цікавіше)