1.3.⭐

  Наші погляди зустрілися. Гнат дивився на мене наче роздратований звір. Здавалося ще трохи й він накинеться на мене. 

— Ніколи не порушуй моїх кордонів, — каже Гнат після чого різко тягне мене на себе й шепоче прямо в губи: — І запам'ятай! Між нами ніколи нічого не буде. Ти моя дружина тільки на папері. Далі кожен сам по собі.

 Його тепле дихання лоскоче шкіру. На декілька секунд я завмерла. Він дійсно дуже привабливий. Як я могла про це забути. Такі чоловіки не залишать байдужою жодну жінку. Раптом Гнат смикнув рукою й різко відштовхнув мене від себе. Від чого я мало не втратила рівноваги. Але все ж таки втрималася. Піднявшись на ноги я обережно підійшла до ліжка й лягла на самий його край. 

Скрутилася в клубочок й заплющила очі. Намагаючись заснути. Не знаю скільки я так пролежала, але врешті заснула. Ранок зустрів мене яскравими променями сонця. Я потягнулася й згадала вчорашній вечір. Щоки почервоніли. Як я могла так осоромитись? Повернула голову й помітила, що Гната вже не має. Ліжко з його боку було порожнім. Я встала й вирішила піти до ванної, щоб вмитися. Почистила зуби й коли вийшла з ванної побачила перед собою свого чоловіка. Гнат стояв у розслабленій позі вже одягнений у темні штани та білу футболку поло. Він тримав у руках пакет. 

— Бери це тобі. Тут сукня та чиста білизна. Йди переодягнися після чого я чекаю на тебе внизу. Поснідаємо в ресторані. Не барись, — сказав строго й вийшов. Я взяла пакет. Там була сукня лавандового кольору та такого ж кольору білизна, а ще туфлі на підборах. Якщо чесно цей колір зовсім не підходить мені. Завдяки йому я стаю непоказною. Наче світла пляма на рожевому фоні. Але робити нічого прийдеться одягнути. 

Сама сукня непогана. Нижче колін. А — силуету з хорошої дорогої тканини. Коли я повністю була готова, то пішла до дзеркала. Ну що ж нормально. Хоча б стильно. Я спустилася вниз й пішла до холу. Там на мене чекав Гнат. Він скоса подивився на мене й буркнув: 

— Могла зробити хоча б легкий макіяж. На пальцях намагаюся пояснити йому що він мені дав обмаль часу. Але Гнат тільки дивиться на мене здивованим поглядом. Звісно... Він не розуміє мови жестів. Хоча при наших нечастих зустрічах я завжди намагалася спілкуватися саме таким чином. Беру до рук смартфон й друкую це в нотатнику. Потім показую Гнату. Він уважно прочитав й лише фиркнув. 

— Чудово, якщо ти захочеш наступного разу щось мені повідомити користуйся блокнотом та ручкою. Або ж мобільним. Я не розумію мови жестів, — сказав Гнат. 

Я кивнула й взявши мене під руку Гнат проводив мене до ресторану. Ми замовили легкий сніданок. Після чого мій чоловік повіз мене до нашої квартири. В якій ми мали почати своє сімейне життя.