Моє місце?..

Йдучи за пані Кириленко, Міра оглядалася в усі боки. Перед собою вона бачила просторий поверх, поділений на блоки. Дівчина здогадувалася, що ці блоки є різнимими відділами, які були розмежовані лише прозорими скляними стінами, тож було легко спостерігати за роботою кожного працівника. Та от жінка привела її до найвіддаленішого блоку, який за здогадкою дівчини і був відділом директора. Він однозначно виділявся з-поміж інших. І не дизайном (у цьому він, здається, був точно таким же), а енергетикою. Відчувалася гармонія, впевненість та професіоналізм у роботі. Але це додавало певного напруження дівчині, яка не могла себе уявити такою ж витонченою та впевненою, як, наприклад, жінка в червоному костюмі, до якої привела її пані Кириленко.

- Ксеню, приймай, - по тому, що до жінки звернулися неформально, можна було припустити, що в компанії вона не перший рік. - А я піду, ще купа справ, - пані Кириленко повернулася до Міри обличчям. - Удачі, - тихо побажала та побігла до ліфту. З її зникненням в душі Білоус з'явилася якась напруга та неспокійне передчуття, яке з'являється в людей, коли ті залишаються самотні, без близьких, наодинці з труднощами. І хоч жінка була знайома Мірі не набагато більше від інших співробітників, та все ж і зараз вона відчула себе ніби голою. Точніше, беззбройною.

- Доброго дня, - до дівчини звернулася пані в червоному костюмі. - Мене звати Ксенія Миколаївна. Я особистий помічник нашого директора. Його зараз немає на місці, тож ви представитеся йому пізніше. Наскільки мене попередили, тепер ви наш перекладач, - жінка окинула оком дівочу фігуру, але про що вона в той момент подумала, важко було здогадатися з її байдужого погляду.

- Так, мене звати Мірослава Білоус.. - у дівчини ніби мову відняло. В голові було пусто, вона не могла придумати, як себе ще представити та що спитати в першу чергу. 

- Що ж, не будемо витрачати час на довге знайомство, - жінка відчула цю непевність та швидко перейшла до справи. - Я проведу вас до вашого столу та розповім найголовніше.

Ксенія Миколаївна повела її до робочого місця. Воно являло собою звичайний писемний стіл, комп'ютер, крісло та невеличку книжкову шафу, наповнену різною професійною літературою та папками. Дівчина звернула увагу, що у відділі був один окремий кабінет, також відокремлений скляними стінами, але наразі пустий. Не важко було здогадатися, що він належав саме директору. І, неприємно відмітила про себе Мірослава, її стіл знаходився досить близько до кабінету босса. 

- Прошу, звикайте, - Міра підійшла до столу. Жінка в червоному костюмі присіла поруч на стільчик та почекала, поки дівчина присяде на своє місце. - Тепер повідомлю вам найголовніше. У нашого босса на це досить мало часу, не факт навіть, що ви побачите його сьогодні чи завтра, а про те, коли ви познайомитеся, я взагалі мовчу. А робота не стоїть на місці. Отже, головною задачею буде детальний переклад та опрацювання документів та угод, пов'язаних з іноземними партнерами. Часом шеф може попросити вас прозвітувати в короткій формі слабкі та сильні сторони тої чи іншої роботи. Тож для вас буде краще, якщо ви хоча б щось розумієте в будівництві та архітектурі. Але переважно роботу вам давати буду я та забирати також.

- А що, босса дійсно так часто не буває? - і хоча ця інформація не особливо цікавила дівчину, вона вирішила проявити зацікавленість.

- Справа не в цьому. Справа в об'ємі роботи. Часом він може жодного разу не вийти з кабінету за весь робочий день, лише викликаючи до себе окремих осіб. Останнім часом справи компанії пішли вгору, - на обличчі жінки промайнула горда посмішка. - А отже і справ побільшало.

Міра кивнула у відповідь, чекаючи продовження.

- Якщо будуть виникати якісь питання з приводу роботи, звертайтеся до мене. Якщо ж і я вам не зможу допомогти, то вже знайду час директора для цього. Без попередження не раджу часто навідуватися до нього. Він не любить, коли його відволікають від роботи, бо до кожного питання ставиться дуже уважно та сконцентровано, - Ксенія Миколаївна виділила "дуже" та прискіпливо подивилася на Міру. - Часом босс може попросити вас приїхати до нього, щоб передати йому якийсь документ. Тоді раджу їхати особисто до нього, бо те, що цей документ не я забрала, означає, що йому цікаво послухати вас. Усю інформацію (номер телефону, адресу, інші основні контакти я надішлю вам на пошту). Також на вашому комп'ютері встановлений пароль. Він доступний тількт 4 особам: мені, директору, начальнику охорони та вам. Тому в разі розповсюдження таємної інформації з вашого комп'ютера відповідати будемо ми з вами.

Наступила хвилина мовчання. Міра не знала, що їй ще варто знати, а Ксенія Миколаївна не поспішала продовжувати свій монолог. У відповідь на її погляд Білоус також нарешті мала можливість роздивитися жінку (хоча й намагалася робити це непомітно). Ксенія була ідеальною представницею того типажу жінок, яких називають "стальна леді", "кар'єристка", "бізнес-вумен" та т.п. На вигляд їй було вже за 35 років, проте обличчя та фігура були такими доглянутими, що їй позаздрила й сама Міра. Блискуче світле волосся було зібране у високий хвіст, на обличчі було мінімум косметики, а від самої жінки лунав легкий квітковий аромат. Хоча зазвичай такими парфюмами користуються зовсім юні дівчата, білявці він особливо пасував. Вона знала собі ціну та вміла вдало себе представити. Це було помітно з її прямої спини, впевненого погляду та чітко поставленої мови, так, що хотілося її послухати ще. Мірі спало на думку, що ця леді неодмінно вміла зосередити на собі увагу кожного на якомусь серйозному засіданні. Хоча робота помічника директора не була найголовнішою в компанії, від неї залежало те, наскільки продуктивним буде робочий день головного босса. Ксенія Миколаївна це розуміла та однозначно виконувала своє завдання на 100 відсотків.