Ранок був звичайним, сонце світило, птахи щебетали, але коли Лайл розплющив очі, він зрозумів, що щось не так. Його квартира була порожня, нікого не було вдома. Він підвівся з ліжка, але його ноги були тремтячими. Він вийшов у коридор, перевірив кожну кімнату, але нікого не знайшов.
Він вирішив перевірити вулиці, і на виході з дому зрозумів, що не було звуків машин, людей, навіть собак не було чути. Він зупинився на вулиці, щоб краще роздивитися навколишній простір, але побачив тільки порожнечу. У голові в нього почалися думки, що сталося, де всі люди, чому він залишився один.
Він вирішив повернутися додому, щоб переконатися, що він не уві сні, але всередині будинку була така ж порожнеча. Він спробував зателефонувати на мобільний телефон, але він не працював. Він вирішив піти на вулицю і подивитися, чи не заблокована мережа в усьому місті.
На вулиці він побачив, що ніхто не ходить, жодних машин, жодних знаків життя. Він пішов далі, щоб дізнатися, що сталося. Скрізь були відкриті магазини, ресторани, кафе, але нікого не було всередині. Він спробував знайти будь-яку форму життя, але ніхто не відповідав.
З кожною годиною його тривога посилювалася, і він розумів, що він один у місті. У його голові виникали питання про те, чому всі зникли, куди вони могли вирушити і як йому вижити в цій порожнечі. Він розумів, що йому потрібно щось робити, щоб вижити і знайти відповіді на всі ці запитання.