Розділ 29. Рід Крі

Рех-Крі. Аватар безликого гравця, правитель Шак-Крі.

Я сидів за столом і крутив у руках кругляш з записом із залу радників. Погляд же був спрямований на Секрета, вона сиділа на краєчку крісла, тримаючи знятий шолом на колінах, у своїй незмінній матовій броні, як підліток перед батьком, що провинився. От тільки провини я не відчував.

Варто було тільки їй написати, як убивця з'явилася одразу ж перед гвардійцями, що чергували біля входу. Це я зрозумів зі сплеску здивування від гвардійців, що переходило в рішучість та лють. Тільки команда про те, щоб впустили Секрета, зупинила шакрінів від атаки. Хоча мені навіть було цікаво, чи впорається вбивця проти четвірки елітних бійців Шак-Крі.

Пройшовши до кабінету, Секрет доповіла інформацію по справі, що я їй доручив, але нічого нового не почув, тільки, як виявилося, не це було причиною аудієнції. А саме дані в кругляші, вилучені з камер спостереження в залі ради. І зараз мене дуже цікавило, як убивця отримала доступ, який був тільки у правлячої касти.

− Розповідай.

Я відчув сильне невдоволення, хоч в неї не здригнувся жоден м'яз на обличчі, хороша витримка або ж це тут ні до чого? Параліч обличчя? Думки не заважали вслухатися в лаконічну розповідь убивці, яка говорила рубаними поодинокими фразами. У зал ради вона полізла через підозри, що хтось міг плести таємні союзи проти правителя. Проникнути в систему ззовні було складно, але існувала прогалина: через технічне обслуговування складної техніки, тому деякому персоналу було відкрито доступ до обладнання. А далі простіше простого − прикинутися техніком або ж просто прокрастися, поки ніхто не бачить. Я це слухав, прикривши долонею очі. Палац, практично найбільш охоронювана будова в місті, тепер зрозуміло, як пройшла псевдо-Соллу.

− Є думки як це усунути?

З кивком дівчини прийшов на пошту файл з рекомендаціями по безпеці. Пробігши поглядом, я зрозумів, що доведеться задіяти більшість структур. Чудово! У мене цілий корпус з безпеки та охорони, а такі відомості приносить мені вбивця. І ще невідомо, що було на кругляші, який вона дала, але підозри в мене були...

Почувся звук відчинення дверей, я відчував Кору, ось тільки Секрет поспішила начепити шолом, але зупинив її жестом. Майбутня моя дружина була єдиною істотою, яка знала про мене все, і зараз я не бачив причин приховувати щось від неї. Від убивці потягнуло сумнівами. Я спробував вичепити щось з її розуму, але відчув лише швидкоплинні образи. Швидкість мислення кібернізованої дівчини була вищою, ніж у звичайних розумних. За кілька малих тактів, вона встигла ухвалити рішення і сиділа так само, тримаючи шолом на колінах.

Кора одразу попрямувала до кабінету, але на вході завмерла, роздивляючись убивцю, неприязні я не відчув, тільки легке здивування та... ревнощі? І що дивно, від обох дівчат виходило це почуття. Кивнувши гладіаторові на вільне крісло, я вставив кругляш у виїмку в столі, з'явилася мініатюрна голограма залу радників, де вже зібралася верхівка влади шакрінів. Усі, крім мене.

− І навіщо ми тут? − тихо запитав Дуух, розриваючи тишу. − І найголовніше, хто викликав?

− Я б хотів порушити одне питання. − Ратіо піднявся, маленька модель того, що відбувається, чітко показувала всіх шакрінів, і зараз видно, яким напруженим було його обличчя. − Як ви знаєте, серед нас з'явилися морфи, точно відомо, що один з них діє на нашій території, але питання не в цьому. Я довго роздумував, і не можу відзначити, як сильно змінився характер нашого правителя. Ніби... − ніхто його не переривав, я тільки бачив, як дядько сіпнувся від сказаного, але нічого не сказав. − Реха підмінили. Та й його деякі вчинки змусили мене замислитися, а чи той це хлопчик?

Тиша тривала недовго, зал вибухнув вигуками радників. Хтось говорив про статеве дозрівання, хтось називав це блюзнірством, але були й ті, хто мовчав, обмірковуючи цей варіант. Перервало балаган тільки тихе запитання Дууха.

− Це зрада? − гаркаючий голос дядька, у будь-який момент готового кинутися на Ратіо, змусив стати мою шерсть дибки. Від відповіді радника залежало його життя.

− Ні, − науковець вимовив це твердо, дивлячись в очі воєначальнику. − Це питання. Поки що, Рех нічим не нашкодив шакрінам, навіть навпаки − значно посилив нас.

− Тоді до чого це все? − чорний шакрін обвів зал рукою.

− Я хочу, щоб ви також почали сумніватися і наглядати за нашим... − пауза і легка усмішка проскочила на обличчі старого вченого. − Імператором.

Запис перервався. Втупившись перед собою, я перетравлював цей діалог, намагаючись не пропустити жодної деталі, жодного жесту радників чи навіть погляду. Єдиним, хто заперечував подібній думці, був дядько, решта ради, навіть ті, хто висловився проти, сумнівалися. Початок повстання?

− Можеш йти. Я цього не забуду.

Убивця вклонилася і вийшла. Кора продовжувала сидіти зі заскленим поглядом, подумки аналізуючи все, але з якоїсь агресивної точки зору. Принаймні, ідея прикінчити Ратіо проскакувала кілька разів. І доповнювалося це все злістю на радників, які тільки й можуть, що язиками молоти. Хоч хто-хто, а Кора знала правду, але мені здавалося, що вона це ігнорує, як факт.

Мені ж було тільки трохи неприємно. Я розумів, що ніякого повстання не очікується, тільки невеликі проблеми. Але недавнє бажання вбивати спалахнуло з новою силою, пробуджуючи лють, яку я насилу стримував. З огляду на те, як здригнулася гладіаторка, завмерши під моїм поглядом і притискаючи вуха до голови, з емоціями вирвалася сила Крі. Потрібно скинути напругу!