Розділ 28. Битви та розмови

Рех-Крі. Аватар безликого гравця, правитель Шак-Крі.

Перемелюючи принесену гвардійцям їжу, занурився в інформацію з історії Міхти. На мій подив до створення незалежного світу була причетна Імперія людей. Кілька століть тому людство вирішило позбутися інших рас, звільняючи місце під себе. Вчинивши витончено: посадивши вигнаних на кораблі далекої колонізації і відправивши в сірий космос. Добровільно-примусово. Глави малих рас надовго запам'ятали цей вчинок, заборонивши контакти з людьми на довгий час. Лише нещодавно Міхта стала приймати чужі посольства з інших світів. Як стародавній колонізатор знайшов океанічний світ і перетворив його на курортне місце, куди стікалися біженці в пошуках роботи або спокою − невідомо. Але наразі незалежний світ став ласим шматочком для багатьох держав. Були тільки дві речі, що зупиняли війська альянсу: далека відстань від центральних систем і підрозділ різноманітних найманців, які захищатимуть свої активи в курортному світі. Шак-Крі також невигідно воювати з Міхтою. Щоб розколупати орбітальну оборону доведеться злити більшу частину флоту, а потім на зачистку планети можуть піти роки. Вигідніше і простіше торгувати.

Ще однією визначною пам'яткою була сусідня система Гласс − крижані астероїди, що засіяли весь вільний простір. Досі ходять чутки, що є незвідані області, куди ще ніхто не дістався. І вся територія належала загальному фонду Міхти, розділеним на безліч шматків між корпораціями, анклавами та угрупованнями.

Але, незважаючи на приватників, на чолі правління Міхти стояли нащадки перших колоністів, а саме старійшини рас. Агаргі − птахоподібні прибульці, що мають безліч підвидів, найчастіше в ролі переговірників і торговців. Кганті − антропоморфні ящірки, на відміну від варнів статурою більше схожі на людей, але більші і... тупіші, майже вся фізична робота припадає на них, зокрема й армія. Мотаті − таємнича нечисленна раса, з'являється тільки в закутаному одязі, що приховує їхню зовнішність, у довідках проходять, як найбільш інтелектуальні на всій планеті, але конкретики не було.

Освіживши в пам'яті правила і закони стосунків з нейтральними світами, я пройшов у кімнату зв'язку, сівши в крісло, подивився на ситуацію в системі Ка-30. Флот варнів, що залишився, зібрався недалеко від поля битви і ремонтувався. Я попросив Дууха підготувати кораблі до відправки на Ка-31 і миттєво отримав відповідь − вони вже в гіперкоридорі на Ка-34. Ось це швидкість. Я навіть не уявляю, що довелося робити дядькові, щоб так швидко відправити решту флоту шакрінів.

А тепер найсолодше: повний звіт щодо бою в системі Ка-30 між шакрінами і варнами. Втрати з боку Варнійського союзу − десять фрегатів, один есмінець і три крейсери, а саме: два ракетних і один носій. Втрати ж з боку Шак-Крі − три есмінці. Я аж заурчав від задоволення, вчитуючись у ці рядки, дуже непогані цифри для першого бою. Завдяки розвіднику, що залишився, дані були точними, з урахуванням усіх параметрів ворожих кораблів. Дрібні пошкодження, які не впливали на функціональність − не враховувалися. І зараз наші сили зрівнялися, ось тільки мене сильно турбували випущені ракети, вчені досі вираховували ударну міць і можливу начинку.

Час, що залишився, я просто завмер у кріслі, заплющивши очі, даючи відпочити своєму розуму. Першими в Міхті з'явилися фрегати, відразу ж нарвавшись на залишені подарунки від кігтя. Підрив зменшив їхню кількість майже на половину, залишивши лише уламки від підбитих суден. Сімка вцілілих була відносно неушкоджена, але дехто зазнав ушкоджень. Я на тактичній карті спостерігав, як один із фрегатів віддаляється за інерцією вбік, явно пошкодивши собі двигуни. Свою справу вони зробили − розмінували підступ для флоту, тому крейсери, що з'явилися, тільки зачепили решту капості, злегка пошкодивши корпус. Соллу в ефірі матом крила ящірок, допомагаючи швидко збирати наших фрегатів і капсули, що залишилися після вибуху кораблів, запихаючи в ангари крейсерів. Вижили не всі.

Коли з'явилися есмінці і флот рушив до планети, на зв'язок вийшла Міхта, напевно, вони бачили все, що відбувається. Прийнявши виклик, я дивився на кольорову голограму агаргі, що розгорнулася на весь зріст переді мною. Птахолюд, як їх ще називали, на людину був схожий тільки гуманоїдною будовою, тонкі високі лапи з пазурами на кінцях, крила-руки, які на згині мають трипалі лапки та пташине обличчя з дзьобом з великими очима. Під час руху агаргі, кольорове пір'я привертало до себе увагу, злегка зачаровуючи. Малий такт ми дивилися один на одного, потім птах дзвінко вигукнув, закочуючи очі до стелі й театрально прикладаючи крило до голови, змушуючи мої зіниці зменшитися до крапок через лють.

− Кішки! Ніби нам варнів не вистачало, − я стримався, мовчки чекаючи продовження. Він не міг не знати, хто перед ним зараз. Не бачачи реакції на свої слова, агаргі нахилив голову на бік і серйозно запитав: − Я говорю з представником держави Шак-Крі чи...

− Ми ескорт дипломатичної місії Шак-Крі, − оскалившись, відповів я, скориставшись виданою паузою.

− Добре, ось координати порту, де ви можете висадити посла. Також попереджаю, що будь-які конфлікти на території Міхти − заборонені, − помовчавши, птахолюдина схилила голову на інший бік, уважно роздивляючись мене та скосившись кудись у бік, продовжила. − Але бачачи ваші труднощі, ми заплющимо очі на один маленький нещасний випадок на краю системи, − агаргі зацвірінькав, тільки потім я зрозумів, що він так сміється.

І відключився, разом з цим до мене та всіх капітанів прийшов файл із записом, який було зроблено кілька хвилин тому в системі Гласс. Спочатку я думав, що слова про нещасний випадок стосуються застряглого флоту на Ка-30. Але переглянувши кілька секунд запису, де фіксувався стрибок третього кігтя варнів, я вилаявся, віддавши наказ на повній швидкості рухатися до точки стрибка на Гласс, вичавлюючи з кораблів усе. І прямо на ходу викидати дипломатів у поламаних фрегатах, які не зможуть прийняти бій, нехай там і відремонтуються. Соллу та Шикас, тільки підтримали моє рішення, всупереч протестам самих дипломатів, адже для них це втрата репутації, як їхньої, так і Шак-Крі. Але мені зараз було не до цього, головне встигнути хоча б на відстань ефективного вогню.