Розділ 22. Непередбачувані проблеми

Рех-Крі. Аватар безликого гравця, правитель Шак-Крі.

Я стояв на містку крейсера і вивчав отримані дані. Було знайдено ще три кокони "білих" − так нових монстрів прозвали десантники. Два були в порожнинах астероїдів, залишки ще одного дістали зі зруйнованої планети. Тепер у Ратіо було повно матеріалу для вивчення, тим паче що прибуло підкріплення, вислане воєначальником.

І нарешті знайшли орбітальну ферму, на краю метеоритного поля в хмарі з решток органіки Кеса, вона була абсолютно цілою, не зараженою і із здивованими робітниками на борту. Десяток працівників весь час продовжували доглядати за виведеною худобою, припускаючи, що просто сталася серйозна поломка зв'язку, чекаючи на прибуття рембригади. І дуже сильно здивувалися, побачивши десант, що висадився в повній бойовій готовності, а коли їм пояснили, що насправді сталося, добровільно вирушили до ізолятора на вивчення їхнього стану та дачі свідчень військовим. На мій жаль, Дітора серед них не було, досвідченого підлеглого, здатного взяти на себе управління системою, не вистачатиме, але... разом з ним зникли зайві думки про можливу зраду.

Більше сенсу сидіти тут я не бачив. З військовою підтримкою впорається Ірита, при ній залишаться два крейсери: артилерія і тяж з плазмою. Робітники відбудують у системі малу верф і розпочнуть ремонт дредноута. Також вже розгорнулася лабораторія, де щосили орудував Ратіо, вибиратися звідки найближчими днями він не збирався. При цьому найціннішою знахідкою він вважав Вівера, який продовжував перебувати в замороженому стані. Саме вивчення його генетики і розуму дало поштовх до розуміння суті білих.

− Ратіо, залишаєшся за старшого в системі, − учений зараз був на зв'язку і дивився кудись убік, на мої слова він просто кивнув, не відволікаючись від роботи. − Ірито, проконтролюєш, щоб він не захоплювався, безпека на тобі.

− Прийнято, − голос матері пролунав на містку, і я отримав докірливий погляд від радника.

Перед стрибком у Шак-Тер я скинув Мілошу і Дууху наказ підготувати ролики про перемогу в системі Шак-Кес, її очищення, дозволивши використовувати записи з боїв. Адміністратора попросив надіслати мені анкети кандидатів на нового керівника для системи. Відключивши зв'язок, я спостерігав, як ми загальмували на кордоні системи, де були проскановані, тільки після цього дали добро на стрибок. На цьому наполіг я, будь-який корабель, що виходить із цієї системи, має проходити повний огляд аж до перевірки інформації про кількість екіпажу. У разі невідповідності даних висаджувався десант, беручи під контроль судно.

Варто було нам піти в гіперпростір, як я пішов у тренувальні зали, настав час розім'ятися. Кора слідувала за мною тінню, не знаю, що навіяв їй Каніс в одній із численних розмов, але мені стало здаватися, що вона з фаворитки перевелася в мою особисту охорону. Принаймні, гвардійці сприймали її як рівну.

Палубу для тренувань як зазвичай зайняли гвардійці. Будь-хто охочий міг приєднатися до них. І коли набиралася достатня кількість тих, хто тренувався, Каніс оголошував масштабні побоїща. Ну, так я це називав. А насправді бійці ділилися на загони і тренувальною зброєю рубали один одного. Ми якраз прийшли до початку цієї події, одразу ж влившись до них.

Такі бої були для мене ще одним чудовим способом контролювати свою лють. Не може мій рід просто спостерігати, як нападають на близьких. І тут на противагу вступає холодний розум, беручи на себе командування і даючи можливість спрямовувати емоції в потрібне русло. Тим паче мені потрібно було вчитися не просто контролювати силу Крі, а й уміти її ховати. Або ж навпаки − вчити оточуючих чинити опір подібному. Після протистояння на кораблі древніх, я став краще відчувати ту дивну міць усередині, вона ж поєднана енергія першого і другого плану. Саме так це описувала система безликих і підлеглі Ратіо.

Упродовж усіх боїв, я намагався тримати навколо себе поле тиску, гвардійці й десантники відчували дискомфорт і злегка загальмовувалися, тільки Корі було це байдуже. Бачачи подібне свавілля і розуміючи необхідність моїх тренувань, Каніс на нашу двійку стравив усіх, створивши ситуацію, що ми захищаємо реактор корабля, який хочуть дестабілізувати, а всі інші − загарбники. Спочатку у вузькому коридорі ми трималися, але нас поступово витіснили у більшу кімнату, де, незважаючи на всі старання, отримали по повній. Гвардійці і десантники, забувши минулі образи і чвари, швидко скооперувалися, задавивши нас масою.

Важко зітхнувши, я розвалився на лавці, поруч на підлогу присіла Кора, тіло все боліло, як від активного махання мечем, так і від пропущених ударів. На нашому рахунку було понад півсотні вбитих, тільки потім ми не витримали, коли на тебе одного виходить три шакріни, ти вже не встигаєш відреагувати на рух противника.

Каніс, проходячи повз нас, хмикнув та сказав:

− Добре постаралися. Молодці.

І пішов далі. Не знаю чому, але від цих слів стало дуже тепло на душі, ніби тебе похвалив суворий учитель. Подивившись на усміхнену Кору, зрозумів, що не я один такий. Насилу піднявшись, допоміг підвестися фаворитці і, махнувши рукою шакрінам, які залишилися на тренуванні, попрямував до своєї каюти. Час до виходу з гіперпростору ще був, тому можна спокійно обмитися і відпочити. Відчуваю, справ на планеті в мене буде багато.

При виході з гіперпростору я вже стояв на містку, Кора перебувала поруч, весело поглядаючи на мене. Незважаючи на все отримане фізичне навантаження, дівчина полізла в душ до мене, бажаючи більш тісних стосунків, вимотуючи ще більше. Але на свій подив, через невеликий проміжок часу я почувався повним енергії, навіть біль з тіла зник. Невже я поповнюю сили від близькості зі своєю расою? Чи це тільки з певними розумними? Кинувши задумливий погляд на фаворитку, змусивши її зніяковіти, я накидав текст Ратіо на майбутнє, може він зможе прояснити цей момент.