Розділ 8. Государеві проблеми

Рех-Крі. Аватар безликого гравця, правитель Шак-Крі.

− На зв'язку, − мордочка Соллу відобразилася на величезному дисплеї захопленого крейсера.

− Стикуйся до Дуо, тебе зустрінуть, полагодять і заправлять. На саму станцію не пущу, але торгівлю не обмежую. На все − два дні.

− Домовилися, партнере. Звалю навіть раніше, ця станція мене нервує.

Я усміхнувся згаслому екрану. Ну так, коли на тебе націлені гармати, здатні знищити лінкор, і утримує їх тільки домовленість між корпорацією і шакрінами, стає не комфортно.

Три крейсери: два захоплених і пошкоджений шакрінський − після швидкого ремонту стрибнули в Шак-Дуо. Петрович з Веньяміном залишилися на відносно цілому крейсері Амісі в системі Ка-34 добирати команду і докуповувати необхідне обладнання. А також забрати під себе територію, яка раніше належала Чернишам. Виходить, що Пелікуси їх повністю поглинули, адже найперший крейсер Соллу їм і належав, а тепер і матка перейшла під корпорацію дівчини. Як я дізнався, майже вся команда, дізнавшись про смерть лідера Чернишів, здалася в руки нової корпорації, без бою віддавши матку і влившись в Амісі. Я лише несхвально похитав головою, хоч і розумом розумів, що на відміну від Шак-Крі, екіпаж для крейсерів корпорації брати нізвідки.

За домовленістю нам дістався крейсер прориву. Кораблі після заміни енергошин і пошкоджених датчиків, могли переміщатися, але про повну боєздатність мови не йшло. Усі дрони, що атакували артилерію, були в робочому стані, треба тільки зібрати їх і поміняти матрицю. Фактично, Ка-34 втратила основну свою бойову міць із крейсерів, поглинувшись Амісі, але це тільки ті кораблі, про які ми знали.

Мої кораблі поверталися на Шак-Тер, їм був потрібен капітальний ремонт і необхідно переобладнати під шакрінів крейсер прориву. Та й десантники особливо не церемонилися, ламаючи все, що потрапить під руку, зупинившись тільки після захоплення містка. Дуух-Крі залишився на станції, наглядаючи за новим союзником, заодно і розробить разом з Соллою план подальших дій.

Я вкотре задоволено подивився на договір між Шак-Крі та корпорацією Пелікус Амісі. Якщо виключити всю юриспруденцію, все зводилося до обміну інформацією, допомоги у військових операціях і фіксованого товарообміну за ринковою ціною. Окремими пунктами було встановлення ЕМІ-гармати на один з кораблів Соллу, але із суворим дотриманням секретності технології. Мої вчені запевнили, що навіть якщо зброя потрапить до рук ворогів, зрозуміти що-небудь буде складно, а при спробі розкрити гармату − начинка самознищиться. І, звичайно ж, Соллу витребувала тактичну мобільну карту, погодившись віддати за це одне з приміщень на станції Ка-34. Ірита пообіцяла зайнятися цим − дипломатичний корпус на нейтральній станції шакрінам не завадить.

Розібравшись зі справами, я зі спокійною душею віддався тренуванням Каніса, командир гвардійців, побачивши наш абордаж, пообіцяв вибити з мене і своїх підлеглих усю пригодницьку дурість і навчить правильно битися. Як сказав шакрін, якби у супротивника було щось іще, окрім важкого обладунку, розмазали б нас тонким шаром по палубі. Чуючи ці слова в нецензурній формі від сивого командира, червонів не тільки я, а й гвардійці, що стояли поруч зі мною.

− Перший не відволікайся! Швидше! Безхвостий клубок шерсті!

Грізний крик Каніса, відірвав мене від думок. Шакрін, який дав мені пістолет на коронації і потім забезпечив вибухівкою в абордажі, здавалося, переборов себе і побіг швидше, огинаючи літаючих дронів із шокерами.

Кожен із бійців, який бере участь у вилазці зі мною, отримав свій номер. Від одного до п'яти. Я ж носив горду цифру нуль, тому що, за словами командира, порожнє місце не може мати свій номер. Я розумів, що це частина тренування, але іноді буває образливо...

− Нуль! Чого розлігся! Бачиш мітку? Що значить − немає?! А вона є, йди, шукай!

Я застогнав і підняв своє втомлене тіло з лавки. Мітка була десь на полігоні, де крутилися дрони з шокерами, варто було тільки на них наштовхнутися, як вони тебе рівномірно підсмажували.

− Другий-по-П'ятий − організуйте коробку нашому володареві, інакше він здохне по дорозі! − гарчання Каніса рознесилося по закритому приміщенню корабля, проникаючи в кожен кут. − Нуль, не стій на місці!

Я відстрибнув убік і вчасно, один із дронів зайшов зі спини, явно маючи намір мене поквапити. О, Предтечі! І я добровільно вплутався в це! Навіть будучи альфаром так не надривався...

Щойно закінчилися тренування, я поспішив до себе в кімнату, попросивши мене не турбувати найближчим часом. Вибравшись із саркофага, я одразу накинув балахон, прийшло повідомлення про зібрану інформацію за моїм запитом.

Пройшовши в зал з таблицею, побачив самотнього безликого, який дивиться на табло. Ось тільки він був у вигляді аватара. Його величезна фігура на щось мені нагадала, а коли гравець повернувся до мене, показавши обличчя, я здивувався, зробивши різкий крок назад, що сколихнув капюшон. Цього було достатньо, щоб він мене також упізнав, хоч я намагався не демонструвати свій зовнішній вигляд.

− Ти... − одночасно проговорили ми.

Я приготувався до нападу, але лідер Чернишів голосно розсміявся і запрошувально вказав на найближчу лавку. Навіть без обладунку він височів наді мною як гора.

− Прекрасно ви мене втоптали. І вітаю з шостим місцем.