Розділ 7. Пелікус Амісі

Веньямін Гришавець, він же Гриша. Помічник лідера корпорації Пелікус Амісі.

Його повноцінне життя почалося саме того дня, коли з'явилася ВОНА. Сидячи в барі на станції, тоді ще лідер невеликої групи найманців думав, де взяти більше грошей. Великі замовлення розбирали корпорації або потужніші банди, дрібних же вистачало тільки на забезпечення загону. На щось серйозне замахнутися командир двадцяти людей − побоювався. Могли й не повернутися.

Думки перервала істота, що сіла за стіл поруч із ним. Веньямін насторожився, нелюди хоч і бували на станції іноді, але цей вид був йому незнайомий. Відразу було видно, що це жіноча особина, легка броня і чорне хутро фігуру не приховували.

− У мене до тебе є пропозиція, від якої ти не зможеш відмовитися.

Голос був низьким, глибоким і трохи грубуватим, жовті очі гіпнотизували не гірше за змій. Командир найманців сам не зрозумів чому, але погодився на пропоновану авантюру. Соллу, саме так незнайомка представилася, надала інформацію про цінний вантаж і точний час дозаправлення корабля кур'єра, коли він буде найвразливішим. З найманців же була потрібна груба сила.

Захоплення вантажу пройшло як по маслу, і Соллу, яка отримала свою частку, запропонувала наступний план. Через низку операцій, Веньямін помітив, як незнайомка стала якщо не загальним лідером, то вже талісманом групи точно. Навіть якщо її ідеї провалювалися, для загону це не виходило боком.

І довелося миритися з новим прізвиськом...

− Гриша-а-а-а! − рознісся палубою есмінця радісний голос Соллу, змусивши людину здригнутися.

Скільки разів він говорив, що його прізвище Гришавець! Адже спочатку ще можна було пояснити Веню, скорочення від імені, але до чого тут прізвище? На поправки і запитання, Соллу широко посміхалася, відповідала, що їй так більше подобається.

Відволікшись, Веньямін не помітив, як дівчина з'явилася ззаду і проговорила на вухо:

− Лиса башка, дай пиріжка!

Чоловік підскочив, але його втримали міцні руки пухнастого командира.

− Та чого ти смикаєшся! Слухай, − Соллу панібратськи сперлася ліктем на плече низького товариша. − В мене є план...

Щоб вислухати новий геніальний план Веньяміну довелося зібрати все своє терпіння, адже в середині монологу, дівчина дихнула на лисину чоловіка, і почала протирати її рукою, начебто побачивши там брудну плямочку.

− Та це ж самогубство! − Вирвавшись із рук лідера, чоловік відійшов на кілька кроків, намагаючись тримати дистанцію. − Штурмувати крейсер із нашими силами, простіше відразу застрелитися!

− Та годі тобі дрібнота, там буде тільки штатний склад без десанту. − Соллу зробила крок до Гриші, але той відступив назад.

− А захисна система?!

− Міняють друге ядро, працювати будуть тільки двигуни і навігація.

− Та звідки ти це знаєш?! − чоловік майже завив від безвиході, план був ідеальним і дуже привабливим, але не буває такого!

− Секрет, Гришо, підростеш, тоді розповім.

Веньямін похолов, тому що Соллу, яка стояла за кілька метрів від нього, раптово виникла в нього за спиною, поблажливо поплескавши долонькою по його голові. Командир загону розумів, чому дівчина так хотіла отримати крейсер. Це допоможе вийти на новий рівень надання послуг і колись звичайна банда, зможе створити свою корпорацію. І чоловік не сумнівався, хто стане лідером.

Абордаж крейсера пройшов без проблем: загін завалився на корабель, вирубуючи всіх зустрічних на шляху. На пам'яті Веньяміна, це вперше за своє життя, коли крейсер захоплюють без пролитої крові. Поки господар корабля перебував непритомним, було здійснено добровільну зміну власника і встановлення другого ядра. З боку здавалося, що крейсер пристикувався до стоянки, виконав необхідні роботи і відчалив далі. Але насправді − на ньому щосили господарювали нові власники. Веньяміну довелося збирати всіх своїх людей, щоб крейсером хоча б можна було керувати. І ще потрібно було вирішити, як приватизувати бойовий трофей, десь узяти ще екіпажу, підрахувати витрати на забезпечення...

 − Гриша-а-а-а! − пролунав радісний крик Соллу, яка, напевно, хотіла поділитися новим планом, змусив Веньяміна застогнати. Коли це закінчиться?!

Незабаром з'явилася нова корпорація, з легкої руки Соллу названа − Пелікус Амісі. Лідером одноголосно стала дівчина, Веньямін зайняв місце помічника. Спочатку Гришавець не звертав уваги на посмішку Соллу на назву і коли поцікавився перекладом, схопився за голову. Пухнасті друзі, мати його! У що він вляпався?!

Але, незважаючи на всі закидони і дивацтва їхнього лідера, Веньямін часто пам'ятав, що такі люди не кинуть та не зрадять. І це підтвердила ситуація, коли новоявлена корпорація святкувала в барі, Веньямін відійшов убік у справах, і до нього причепилися мутні типи, погрожуючи зброєю. Тоді він був готовий попрощатися з життям, як...

− Своїх не кидаємо!

Після крику Соллу голову одного з бандитів розірвало на частини, наступний постріл не забарився, убивши другу людину. Дівчина допомогла чоловікові піднятися, співчутливо запитавши:

− Ти як, дрібнота?

Тоді Веньямін зрозумів, що б не трапилося, незважаючи на глузування і численні проблеми, за їхнім лідером він піде навіть у пекло.