Розділ 4. Справи правителя

Рех-Крі. Аватар безликого гравця, правитель Шак-Крі.

В особистому кабінеті Ратіо були лише кілька величезних крісел-подушок, у яких можна з комфортом розміститися. Спочатку я здивувався, де стіл? Панелі? Екрани? Але щойно радник клацнув пальцями, сама кімната перетворилася на голографічний інтерфейс. Безліч датчиків і сенсорів реагували на найменший рух, даючи змогу відобразити будь-яку інформацію.

Довелося Ратіо чекати десяток хвилин, поки я награюся з інтерфейсом. Заодно він замовив їжі, адже ми каталися науковим комплексом кілька годин, і час плавно перейшов до обіду.

Сам комплекс займав величезну територію на планеті та мав кілька орбітальних станцій над собою. Ми пройшли лише малу частину, але цього вистачило, щоб вразитися розмірами і помітити повну автономність від зовнішнього світу. Ніби країна в країні − це захоплювало і лякало водночас.

− Я радий, що ти залишив Дітора живим, − вимовив науковець, коли ми приступили до обіду. − Але поясниш мені − чому?

− А ти очікував ріки крові? − запитання збіглося з хрускотом кістки якоїсь дичини, яку розводили шакріни . М'ясо було ніжним та просто тануло в роті, кістки і хрящі спокійно пережовувалися потужними щелепами аватара. Давненько я не отримував такого тваринного задоволення від їжі.

− Хм... так. І все ж таки?

За час поки ми ходили, я встиг познайомитися з Ратіо дещо ближче: прагматик до мозку кісток зі спокійним характером. Такому не потрібні сентименти про те, що в Дітора була сім'я, йому потрібні факти.

 − Скільки шакрінів із жовтого роду дослужувалися до вищої посади?

Усередині шакріни ділять себе на роди за кольором, назву має тільки рід правителів − Крі. Моє запитання змусило радника зависнути на кілька секунд, але відповів він швидко.

− За історію − четверо. Починаю розуміти, хоч ми й розділені на касти, але ніхто не заважає піднятися до керівних постів, особливо якщо на це заслуговуєш. Такі кадри надто цінні...

− Наприклад − ти. Двадцять років тримати посаду радника і глави наукового відділу не так-то просто. Помічники ж теж із молодших? − Ратіо кивнув, намагаючись зрозуміти, до чого я веду, оскільки тема різко змінилася. − Хто заважає вам відокремитися від Крі?

Я весь час намагався зрозуміти, що діється в головах у шакрінів, невже вони справді вірять у творців, у рід Крі? З боку все здавалося маячнею. І тепер спробував хоч якось вивідати потрібну інформацію з радника.

Але замість того, щоб образитися, виправдовуватися чи розсердитися на моє пряме запитання, науковець розсміявся. І для стриманого шакріна це було раптово, бачачи моє шоковане обличчя, Ратіо ще більше розвеселився.

− Фух... вмієш розсмішити. − радник налив собі соку і зробив ковток, що його розвеселило я так і не зрозумів. − Ти ще молодий, щоб це відчувати, має пройти певний час після повноліття, але! Усі шакріни, що подорослішали, відчувають рід Крі навіть коли не бачать, не чують, і хай би вони хоч були закуті в повну броню. Є щось, що видає вас із головою, якась сила: дика, невивчена, неймовірна, що змушує підкорятися.

Я завмер, невже це та енергія, що мало не вбила мене під час поглинання аватара?

− Ми займаємося цим питанням, але справа не рухається, твій батько не був прихильником вивчення своєї природи. Я скину тобі всю доступну інформацію. Тим більше як правитель ти тепер маєш повний доступ до всього. До речі...

Шакрін жестом вивів мапу системи Шак-Тер, що складається з жовтої зірки з ім'ям Аркха і п'яти планет. Перша − млявий випалений світ, друга − Тера, рідний світ шакрінів. Третя і четверта − здвоєні планети без атмосфери, слідом пояс астероїдів, що кільцем оперізує всю систему. П'ята − газовий гігант. Помилувавшись якісною голограмою, Ратіо продовжив:

− Як тобі відомо, між системами існує зв'язок із просторових коридорів, або зоряні шляхи, або стежки, як люблять говорити романтики. Саме так ми змогли вийти на Шак-Дуо, а потім на Ка-34, де вперше зіткнулися з іншим розумним життям. Я не буду вдаватися в подробиці історії виявлення коридорів і в принципи роботи стрибкового двигуна, але у шляхів − точка виходу в іншу систему завжди одна, і вона фіксована.

Я уважно слухав, безликі так і не змогли розв'язати проблему швидкого переміщення кораблів через системи, хоч і були теоретичні викладки стрибків за допомогою чорної діри на будь-які відстані і будь-якою масою, головне знати координати. Але до неї ще долетіти треба. Та й після "Кризи" багато проектів було заморожено, загальмувавши технологічний прогрес.

− Зовсім нещодавно ми знайшли ще один вихід із Шак-Тер, проект засекречений і знає про нього лише кілька виконавців: я і твій батько. Тепер й ти. І хотілося б мені, щоб ти подивився цей запис із зонда.

Кімната зникла, все потемніло, лише десь вдалині з'явилося яскраве світло. Саме так сенсори автоматичного зонда показують вихід з коридору. Біла пляма швидко зростала, поглинувши все навколо і тут, замість очікуваного безкрайнього космосу, на шляху виник великий сірий камінь. Зонд різко змістився в бік, огинаючи перешкоду, виходячи на вільний простір. Куди б не дотягувалися сканери, скрізь були метеорити. Залишивши маячок для майбутніх стрибків і передачі даних, апарат рушив далі за заданою програмою.

Минуло хвилин двадцять, нічого не відбувалося: каміння, каміння і ще каміння. Я подивився на науковця, але той лише загадково посміхнувся, розслаблено розвалившись на подушці. Схоже, він просто насолоджується хвилинами відпочинку...