Розділ 4. Государеві справи

Рех-Крі. Аватар безликого гравця, правитель Шак-Крі.

В особистому кабінеті Ратіо були лише кілька величезних крісел-подушок, у яких можна з комфортом розміститися. Спочатку я здивувався, де стіл? Панелі? Екрани? Але щойно радник клацнув пальцями, сама кімната перетворилася на голографічний інтерфейс. Безліч датчиків і сенсорів реагували на найменший рух, даючи змогу відобразити будь-яку інформацію.

Довелося Ратіо чекати десяток хвилин, поки я награюся з інтерфейсом. Заодно він замовив їжі, адже ми каталися науковим комплексом кілька годин, і час плавно перейшов до обіду.

Сам комплекс займав величезну територію на планеті та мав кілька орбітальних станцій над собою. Ми пройшли лише малу частину, але цього вистачило, щоб вразитися розмірами і помітити повну незалежність від зовнішнього світу. Ніби країна в країні − це захоплювало і лякало водночас.

− Я радий, що ти залишив Дітора живим, − вимовив науковець, коли ми приступили до обіду. − Але поясниш мені − чому?

− А ти очікував ріки крові? − запитання збіглося з хрускотом кістки якоїсь дичини, яку розводили шакріни . М'ясо було ніжним та просто тануло в роті, кістки і хрящі спокійно пережовувалися потужними щелепами аватара. Давненько я не отримував такого тваринного задоволення від їжі.

− Хм... так. І все ж таки?

За час поки ми ходили, я встиг познайомитися з Ратіо дещо ближче: прагматик до мозку кісток зі спокійним характером. Такому не потрібні сентименти про те, що в Дітора була сім'я, йому потрібні факти.

 − Скільки шакрінів із жовтого роду дослужувалися до вищої посади?

Усередині шакріни ділять себе на роди за кольором, назву має тільки рід правителів − Крі. Моє запитання змусило радника зависнути на кілька секунд, але відповів він швидко.

− За історію − четверо. Починаю розуміти, хоч ми й розділені на касти, але ніхто не заважає піднятися до керівних постів, особливо якщо на це заслуговуєш. Такі кадри надто цінні...

− Наприклад − ти. Двадцять років тримати посаду радника і глави наукового відділу не так-то просто. Помічники ж теж із молодших? − Ратіо кивнув, намагаючись зрозуміти, до чого я веду, оскільки тема різко змінилася. − Хто заважає вам відокремитися від Крі?

Я весь час намагався зрозуміти, що діється в головах у шакрінів, невже вони справді вірять у творців, у рід Крі? З боку все здавалося маячнею. І тепер спробував хоч якось вивідати потрібну інформацію з радника.

Але замість того, щоб образитися, виправдовуватися чи розсердитися на моє пряме запитання, науковець розсміявся. І для стриманого шакріна це було раптово, бачачи моє шоковане обличчя, Ратіо ще більше розвеселився.

− Фух... вмієш розсмішити. − радник налив собі соку і зробив ковток, що його розвеселило я так і не зрозумів. − Ти ще молодий, щоб це відчувати, має пройти певний час після повноліття, але! Усі шакріни , що подорослішали, відчувають рід Крі, навіть коли не бачать, не чують, і хай би вони хоч були закуті в повну броню. Є щось, що видає вас із головою, якась сила: дика, невивчена, неймовірна, що змушує підкорятися.

Я завмер, невже це та енергія, що мало не вбила мене під час поглинання аватара?

− Ми займаємося цим питанням, але справа не рухається, твій батько не був прихильником вивчення своєї природи. Я скину тобі всю доступну інформація. Тим більше як правитель ти тепер маєш повний доступ до всього. До речі...

Шакрін жестом закликав карту системи Шак-Тер, що складається з жовтої зірки з ім'ям Аркха і п'яти планет. Перша − млявий випалений світ, друга − Тера, рідний світ шакрінів. Третя і четверта − здвоєні планети без атмосфери, слідом пояс астероїдів, що кільцем оперізує всю систему. П'ята − газовий гігант. Помилувавшись якісною голограмою, Ратіо продовжив:

− Як тобі відомо, між системами існує зв'язок із просторових коридорів, або зоряні шляхи, або стежки, як люблять говорити романтики. Саме так ми змогли вийти на Шак-Дуо, а потім на Ка-34, де вперше зіткнулися з іншим розумним життям. Я не буду вдаватися в подробиці історії виявлення коридорів і в принципи роботи стрибкового двигуна, але у шляхів − точка виходу в іншу систему завжди одна, і вона фіксована.

Я уважно слухав, безликі так і не змогли розв'язати проблему швидкого переміщення  кораблів через системи, хоч і були теоретичні викладки стрибків за допомогою чорної діри на будь-які відстані і будь-якою масою, головне знати координати. Але до неї ще долетіти треба. Та й після "Кризи" багато проектів було заморожено, загальмувавши технологічний прогрес.

− Зовсім нещодавно ми знайшли ще один вихід із Шак-Тер, проект засекречений і знає про нього лише кілька виконавців, я і твій батько. Тепер й ти. І хотілося б мені, щоб ти подивився цей запис із зонда.

Кімната зникла, все потемніло, лише десь вдалині з'явилося яскраве світло. Саме так сенсори автоматичного зонда показують вихід із коридору. Біла пляма швидко зростала, поглинувши все навколо і тут, замість очікуваного безкрайнього космосу, на шляху виник великий сірий камінь. Зонд різко змістився в бік, огинаючи перешкоду, виходячи на вільний простір. Куди б не дотягувалися сканери, скрізь були метеорити. Залишивши маячок для майбутніх стрибків і передачі даних, апарат рушив далі за заданою програмою.

Минуло хвилин двадцять, нічого не відбувалося: каміння, каміння і ще каміння. Я подивився на науковця, але той лише загадково посміхнувся, розслаблено розвалившись на подушці. Схоже, він просто насолоджується хвилинами відпочинку...