Розділ 3. Нова влада

Дуух-Крі. Головнокомандувач Шак-Крі.

Високий шакрін повільно йшов коридорами палацу, його думки тяжко крутилися в голові, змушуючи прийняти не найпростіший вибір. Ознака роду − чорна шерсть з відтінком бордового, якою він так пишався, тепер стала нестерпною ношею. Адже якби він не був другою правлячою гілкою Крі − його синові нічого не загрожувало.

Дуух-Крі був наступним претендентом на трон після Рех-Крі, звісно, якщо той не зробить собі спадкоємця. І саме на цьому будувалися плани радників короля: молодий шакрін не був зацікавлений у владі, вважаючи за краще всі справи перекидати на інших. Ідеальний кандидат для тіньових лідерів. Потім, залишиться тільки прибрати правителя: чекати, поки він помре від старості, ніхто зі змовників не хотів, занадто довго.

Головнокомандувач не підтримував цю ідею, але й до нього знайшли підхід − його власний син, службовець на станції Шак-Дуо, міг постраждати, якщо Дуух-Крі зробить щось, що суперечить планам радників. Він шукав вихід із цієї ситуації, не бажаючи бути зрадником свого брата. Навіть спробував попередити його, але натрапив на цілковите нерозуміння, адже який шакрін піде проти свого монарха? Це проти їхньої суті.

Поки він роздумував і шукав вихід, правитель помер. Піддавшись розповідям власного сина, про красу гірських вершин, монарх піднявся на одну з місцевих гір. Невідомо чому, але навіть особиста гвардія не бачила, як король зірвався з уступу, розбившись на смерть. І це по при оснащенні, яке було при ньому. Після цього Рех-Крі замкнувся у себе, не бажаючи виходити до коронації. Бідолашний хлопчик, найімовірніше, звинувачує себе у смерті батька, і за розрахунками ради, його м'який характер має зламатися ще більше.

І зараз Дуух-Крі почувався катом. Настав час коронації, що збігся з днем дорослішання молодого спадкоємця, залишилося тільки супроводити юнака до зали зборів і віддати в чіпкі руки радників.

Підходячи до покоїв, чорний шакрін зі здивуванням побачив двох з гвардії монарха в повному бойовому екіпіруванні, які хоч і висловили повагу, вдаривши відкритою долонею по грудях, але перегородили йому прохід.

− Причина? − лаконічне запитання одного з солдатів, вивело Дуух-Крі зі ступору.

Гвардійцям було байдуже, хто ти і якого роду, вони підпорядковувалися тільки правителю Шак-Крі і мали право робити все, що наказано. Але ж справді, замислився головнокомандувач, після смерті його брата вони повністю перейшли під контроль Рех-Крі. І Дууху доповідали про нещодавню активність у лавах гвардії.

− Супровід на коронацію.

Також ударивши в груди, відповів Дуух-Крі. Хоч він і був вищий за них за статусом і не зобов'язаний віддавати честь, але який шакрін не мріяв у дитинстві стати гвардійцем? І навіть зараз, коли його шерсть вкрилася сивиною, хлопчаки запекло змагаються для того, щоб потрапити в особисту гвардію правителя.

Пройшовши до кімнати Реха, старий шакрін очікував побачити що завгодно, але не ідеально чисту вітальню. Як передавали йому спостерігачі, останніми днями спадкоємець поводився доволі галасливо: кричав і трощив усе навколо. І де ж сам господар апартаментів? З вітальні можна було потрапити до трьох кімнат, Дуух-Крі бував тут нещодавно, але з нинішніми можливостями модульної конструкції планування могло змінитися будь-якої миті.

Відкривши перші двері, шакрін побачив порожню спальню з великим матрацом − типове планування для правлячих сімей. Придивившись, Дуух-Крі помітив нові плитки з поліметалів на одній зі стін, вони явно відрізнялися за кольором, світліші, ніж сусідні плитки. Так ось де він буянив...

У двері, що виднілися далі, йти сенсу не було, там була ванна й обладнання для чищення та стрижки шерсті. Повернувшись, головнокомандувач підійшов до наступних дверей. Він розумів, що в такий спосіб просто тягне час, адже міг би й одразу запитати у вартового, але хоч так він дасть час своєму розуму, щоб зібратися з думками.

Другі двері були зачинені, постукавши і не дочекавшись відповіді, Дуух-Крі зайшов в останню кімнату і був чимало здивований. Усі наближені до Рех-Крі знали, що він недолюблював тренування, прагнучи ухилитися від них за першої ж нагоди, але старий шакрін потрапив саме в тренувальну залу: на краях стояли стандартні тренажери для тіла, у дальній частині височіла капсула повного занурення, яку зазвичай використовували космодесатники або пілоти космофлоту. У центрі під звуконепроникним куполом сидів спадкоємець із заплющеними очима в позі медитації: витягнувши ноги, спираючись спиною на тверду подушку, даючи змогу тілу повністю розслабитися.

Коли головнокомандувач зробив крок, Рех-Крі подивився в його бік, хоча не повинен був почути гостя. Злегка вклонившись, Дуух-Крі дочекався, коли майбутній правитель відключить купол.

− Коронація Рех, мене відправили, щоб привести тебе, − тільки родичі могли називати одне одного без приставки роду або ж радники до молодших шакрінів.

− Добре, тільки одягнуся.

Голос хлопця був спокійний, він явно слухав одну з медитативних пісень, заспокоюючись до призначеного терміну. Хоч і молоді шакріни були досить запальними, але до таких методів вони рідко вдавалися. Та й Дуух-Крі вже починав здавати у витримці через пережите і кілька нових пісень йому не завадять.

Дочекавшись, коли спадкоємець піде в іншу кімнату, чорний шакрін зайшов у центр купола й активував його, запускаючи останню пісню. Спочатку тиха і спокійна мелодія накрила його ударами барабанів, гарчанням і звуками битв, від чого кров почала закипати від пробуджуваної люті. Дуух, рятуючись, вискочив з-під купола, одразу ж натрапивши на погляд спадкоємця, який вивчав його: не було жодної насмішки або презирства, навіть натяку на сміх старий шакрін не побачив, але зараз він відчував себе хлопчаком, що нашкодив, під суворим поглядом дорослого.