Розділ 22. Рух уперед

Шлях у неповні два дні минув непомітно. І якщо екіпаж здебільшого тренувався, я був зайнятий плануванням майбутнього походу, намагаючись врахувати всі деталі. Тим більше, йдучи в останній стрибок, отримав несподіваний пакет інформації від Белла. Вовк примудрився знищити два бойові кораблі й добряче попсувати вантажівки. І довершив би розгром, якби не втручання з боку ожилої планети у вигляді снарядів-шипів. Ніби паразит розгорнув ПКО, прикриваючи орбіту від вторгнення. Далі діяти Вортінг побоювався, вирішивши чекати на основний флот.

У Ка-30 зібралася наша флотилія, та й союзники сконцентрували свої сили тут. Вирішено було зібратися на малому руйнівнику, який у супроводі флоту не поспішаючи рухався до кордону системи. Перший оборонний пласт станції Ка-30 був близький до завершення, і навіть у такому вигляді бойові платформи могли стримати невелику флотилію із середніх кораблів.

Поки ми підлітали до руйнівника, я заворожено спостерігав, як до веретеноподібного каркаса ювелірно приєднували модульний блок. Каркас було завершено. І станція відбивала світло зірки композитними бронеплитами. Як підказувала Ірита, після створення каркасу насамперед ставили генератори для живлення станції. Потім уже нашаровували інші модулі: командний центр, житловий відсік, ангари та решту.

ШІ зв'язалася зі мною одразу після прибуття в систему, розповідаючи про гостей і ділячись будь-якою інформацією, яку я запрошу. Мені навіть стало здаватися, що дівчина просто скучила. Тим більше вона пообіцяла сюрприз для мене.

Як завжди, на дредноуті зустрічав нас стрій з офіцерського складу та незайнятого екіпажу. На відстані стояли союзники: Соллу з Веніаміном і Мейдж з Кхор'На. Ще на крейсері я відчув присутність сторонніх на руйнівнику — усе-таки вони ментально сильно відрізнялися від шакрінів. А псионік мотаті так узагалі виблискував яскравою зіркою, хоч як намагався приховати власну присутність. Мої сили зросли, а разом із тим з'явилося й розуміння багатьох речей, що відбуваються на енергетичних планах. І повне усвідомлення небезпеки існування Мейджа.

Варто було ступити на борт, як підлеглі дружно засвідчили повагу, вітаючи свого Імператора. Ірита стояла в перших рядах, і мій погляд одразу зачепився за зміну в її зовнішності. Вона стала вищою: якщо раніше образ моєї матері за висотою доходив до мого носа, то тепер вона височіла наді мною на цілу голову. Фігура також зазнала змін: стегна ширші, груди підтягнутіші, але збереглися ті витончені риси, що були притаманні Іриті. І найголовніше — обличчя. Риси загострилися, стали більш гордовитими, очі збільшилися, але не сильно. ШІ змінив безліч дрібниць, зберігаючи риси обличчя матері, однак змінюючи його до невпізнання. Тепер це не образ минулого, а щось нове... Невже вона досягла повноцінного самопізнання?

Оцінка зайняла не більше кількох малих тактів, як Ірита швидко наблизилася до мене, обіймаючи. Я в подиві застиг. Дотики... я відчував її дотики!

— З поверненням, мій Імператоре, — промурликала відчутна голограма, насолоджуючись моєю реакцією.

— Як до тебе тепер звертатися? — обережно відсторонившись, подивився я в очі ШІ. Незважаючи на всю показушну веселість, відчувалася напруженість. Не знаю, як я це зрозумів — можливо, через довге спілкування зі інтелектом Древніх.

Голограма зробила крок назад і стала на коліно, схиливши голову. Її голос хоч і був тихим, але наповнився сталлю.

— Я не відмовлюся й надалі носити ім'я, яке ви дали мені спочатку, мій Імператоре.

— Добре, радий це чути, — на автоматі потріпав шерсть на її голові.

Від Секри відчув ревнощі, та й Коуд хмикнув, уявивши в голові різні вульгарності. Давши підлеглим ментального запотиличника, попрямував до союзників.

— Ходімо, нам є про що поговорити.

<Ти став сильнішим, Рех-Крі.> — прозвучали в голові слова мотаті.

— Я вже думала, ви не закінчите... — єхидно промовила Соллу, встаючи праворуч від мене.

— Соллу, — Веніамін докірливо подивився на свого лідера.

<І не збираюся зупинятися, Мейджі.>

— А я що? Ми тут уже годину стирчимо, а роботи валом.

— Багато говорити, — прогарчав Кхор'На, але при цьому оцінювально дивлячись на Коуда, який ішов поруч.

<Що ти задумав?>

Соллу здивовано втупилася на ящера:

— Воно заговорило!

<Дізнаєшся, коли прийде час. Поки що навчай моїх людей, як і домовлялися.>

Так, із суперечками та подумки спілкуючись, ми йшли до командного центру. Коли всі розсілися по місцях, я одразу запустив голограму, перетворюючи приміщення на систему Ка-15. Ми зависли над місцевою зіркою. Загалом у системі було дві планети: найближча до зірки — заражена, а далека — газовий гігант із двома супутниками та власним поясом астероїдів. За здобутою інформацією, на супутниках були науковий та промисловий комплекси з переробки руди. Але на зв'язок ніхто не виходив.

— Мету нашого походу видно одразу, — ми наблизилися до зараженої планети, дивлячись на огидну аморфну поверхню, яка постійно перебувала в русі. — Інформацію щодо цієї зарази вже вислано вам і вашим людям. Сподіваюся, залпової потужності дредноута вистачить, щоб стерти планету в порошок.