Розділ 19. Урок

Я спостерігав, як учні ОНК збираються в аудиторії, розсаджуючись по місцях. Багато хто здивовано поглядав на мене, адже я чекав на подіумі в центрі приміщення. Сама аудиторія мала круглу форму, як амфітеатр, і могла спокійно вмістити до п'ятисот живих істот. Загалом, не всі шакріни заслужили запрошення на цей захід — лише військові й ті, хто подавав неабиякі надії на подальшу службу.

І звісно, я знав, що ця інформація піде на сторону, тому наказав зробити запис, щоб потім викласти в навчальні матеріали ОНК.

Кинув погляд на Умбру та інших найсильніших псионіків, що стояли поруч. Вони тихо перемовлялися між собою, тільки Картіс стояв осторонь, задумливо потираючи підборіддя. Капітан прийшов до мене раніше визначеного терміну і погодився з моєю думкою. Я навіть заліз в його голову, шукаючи образу. Але військовий, після того, як охолов, зрозумів, що я мав на увазі. І загорівся псионікою. Передавши йому інформацію, я поставив крайній термін на засвоєння знань десять днів — мені не потрібні були нездари. Проте я вірив, що Картіс справиться: на відміну від інших шаманів, він був менш досвідченим у псионіці, зате більш дисциплінованим і суворим до себе. Особливо якщо порівнювати з сестрами.

— Імператоре, усе готово, — доповів подумки Вівер, зайшовши в приміщення найостаннішим і відразу попрямувавши до мене.

— Почнемо, — мій голос, наповнений силою, рознісся залом, досягаючи кожного куточка. Аудиторія занурилася в темряву, виділяючи світлом лише центр, де я і стояв. — Багато хто з вас має запитання: навіщо нас тут зібрали? Сьогодні буде особливий урок. Але для початку хочу представити вам найкращих псионіків Шак-Крі, — рукою вказав на підлеглих, що стояли поруч. — Саме вони передаватимуть вам знання, щойно засвоять їх.

На мене шоковано втупилася більшість присутніх. Я ментально пригнічував оточення, концентруючи їх увагу на моїх словах. Тому й не було галасу й гармидеру, що дозволяло спокійно продовжувати.

— Так, ви не помилилися, — довелося дати парочці учнів ментальний ляпас, оскільки вони хотіли вирватися з мого хвату. — Умбра, Гера, Нел, Мірк, Картіс і, звичайно ж, Вівер отримали від мене пакети інформації про контроль над силою та її розвиток. Згодом вони поширять знання в ОНК, а швидше за все — потім по всьому Шак-Крі.

Я послабив фіксацію натовпу, дозволяючи їм обговорити те, що відбувається. Та й чого варті були пронизливі погляди псионіків, які стояли поруч зі мною. Тільки Умбра і Вівер спокійно сприйняли цю новину, давно ставши стовпами в шаманізмі держави. Ударивши в долоні, я знову привернув до себе увагу, прибравши тиск взагалі й більше концентруючись на почуттях присутніх тут.

— Але це буде поступово. Першими отримають знання ті, хто стане найкращим і поїде на навчання до наших союзників мотаті в системі Ка-30. Я б хотів, щоб ви були готові до будь-якого розвитку в навчанні, аж до спроби захопити ваш розум.

Натовп загудів. Шакрінів переповнювали емоції: хтось обурювався, хтось не вірив у подібне, але були й ті, хто мав запитання.

— Так, — варто було тільки заговорити, як усе стихло. Минулого тиску ніхто не хотів відчути повторно. — Офіційно ми союзники, але довіряти повністю ми можемо лише самим собі.

— Тоді чому ми уклали з ними договір? — піднявши руку і отримавши дозвіл, запитав немолодий офіцер.

— Необхідність. Нам потрібні союзники в боротьбі проти зовнішнього ворога. Це не означає, що вони готові зрадити нас у будь-яку хвилину, ні, — я похитав головою і, заклавши руки за спину, став розповідати те, що дізнався. — Кганті, наприклад, впиваються боєм, вони чесні й відкриті. Агаргі потребують торгівлі та спілкування, вони шукатимуть свою вигоду, але на відкритий конфлікт не підуть. А ось мотаті... — я замовк, обводячи натовпу поглядом. Молоді, дорослі, навіть кілька стариганів. Кожного я міг зламати, ментально змусивши танцювати під свою дудку. — Вони небезпечні. Довговічна нечисленна раса з величезним потенціалом у псионіці. Тому кожен, хто контактуватиме з ними, отримає знання про захист від ментального впливу.

— Але ми вже цього навчалися! — вигукнув шакрін із перших рядів.

Я викликав довідку по ньому. Хм... молодий учитель тактики в ОНК. Синя шерсть, гордовитий погляд, допитливий розум — напевно, він досяг висот на своїй ниві. Ось тільки не варто було сумніватися в моїх словах.

— Так, ви здобули базові знання, але що, як я скажу, що твоя шерсть жовта?

— Ні, вона синя, — твердо заявив учень.

— Точно? — м'який тиск на розум, і я просто нашарував на його бачення жовтий колір, додаючи сумнівів зверху. — А я бачу жовтий колір.

— Та ні ж, — палко заперечуючи, хлопець підвівся і простягнув свої руки. — Ось же, вони такого... — він збився, втупившись поглядом у власну шерсть. — Жовта? Але я ж... синього роду.

— А може, все-таки жовтого роду? — я гіпнотизував поглядом бідолаху, обплітаючи його розум павутиною сумнівів.

— Т-так, — якось спустошено закивав хлопець. — Можливо...

Ударивши в долоні, я зняв вплив із викладача. Аудиторія загрузла в тиші, учні з переляком поглядали на мене, багато хто активував свій ментальний захист. Були й ті, хто шкодував бідолаху, який потрапив під гарячу руку.

— Якщо хтось із вас ще самовпевнений у своїх силах у псионіці, я можу розвіяти цю самовпевненість. Нікого? — я зупинив жестом Умбру, який підхопився, поглядаючи на учнів. Те, що найкращі псионіки ще щось зможуть мені протиставити, я впевнений. Однак серед натовпу не було нікого гідного. — Ви станете майбутньою елітою Шак-Крі. І я хочу, щоб ви правильно оцінювали свої сили. Інакше в кращому разі помрете. А в гіршому… ви й самі зараз уявили, що я можу зробити з вами.