Розділ 11. Бунт

Попри те що моє тіло перебувало в несвідомому стані, я міг відчувати і спостерігати за всім, що відбувалося на кораблі. Втративши основні органи чуття живої істоти, я набув колосальної чутливості в енергетичному плані. Але сил, щоб впливати на когось, бракувало. Перебувай Вівер тут, можна було б взяти під контроль його тіло і в ньому побігати, а так...

Дредноут перетворився на величезний мурашник із сотнями живих істот. Кожну я відчував як окрему особину та водночас сприймав їх усіх як єдине ціле. І завдяки цьому стали помітні зміни в деяких шакрінах: замість колишньої прихильності й доброзичливості до своїх родичів вони раптом зненавиділи тих, хто служив мені. Або незлюбили тих, хто заперечував Отця як свого бога. Їх залишилося небагато, але вони могли завдати шкоди Іриті, чого я вкрай не хотів.

Мені вдалося передати думку-образ у голови Коуда й Кори, нацькувавши їх на мінливих шакрінів. Я попросив не вбивати їх, якщо вийде, адже досі не збагнув причини такої різкої зміни поглядів.

І поки я безперервно моніторив малий руйнівник, решта команди вирішувала інші питання. Шикас від імені держави подякував Кхор'На за допомогу, віддавши йому два непотрібні нам транспортники. Старійшина, залишивши тут більшу частину свого флоту, повернувся задоволеним на Міхту в супроводі Вортінга. Наскільки я зрозумів, ящеру сподобався цей швидкий бій, і залишеними кораблями він вирішив зміцнити наш союз. Хм... що ж, мені цілком зрозумілі його дії. Головне, щоб ворон не плів своїх інтриг.

Паралельно з переговорами дредноут зачищали від мертвих тіл. Втрат уникнути не вдалося: один із десантних модулів влучив у житловий відсік, де саме працювала група техніків. Усіх розірвали тварюки. Бійці також постраждали — їх не врятувала ні механізована піхота, ні просунута броня. Тільки масований вогонь допоміг задавити монстрів і знищити десантні кораблі противника. Але кокони виявилися лише в трьох місцях, інші судна були просто вщент набиті істотами. Запакувавши зразки для Ратіо, екіпаж малого руйнівника знищив чужу органіку та провів дезінфекцію.

Частиною свідомості я постійно контролював дії Коуда та Кори, які вийшли на полювання за зрадниками. Опору вони не зустрічали: раптовість і переважна міць не залишали бунтівникам жодного разу. Залишалася остання група з чотирьох техніків. І, судячи з їхнього занепокоєння, вони почали здогадуватися, що їхні лави зачищають. Я не міг бачити, що саме вони роблять, як і не мав змоги прочитати чужий розум, але зрадники крутилися біля генераторів щита Ірити, а це сильно напружувало.

Коли туди увірвалися вартові, щось сталося. Техніки загинули миттєво, а перші гвардійці знепритомніли. Енергоплан змінився, спотворюючись. Що за чортівня?! Я увірвався в думки Кори, вихоплюючи потрібне... Стародавні! Ці шаки підірвали разом із собою генератор!

Дівчина лютувала. Підозрюю, якби зрадники залишилися живі, Кора б прикінчила їх на місці. А от Коуд зберігав зібраність і спокій, особливо після моїх запевнень, що інакодумців на борту більше немає. Якщо, звісно, вони не ховаються ще глибше.

Зрозумівши, що більше нічого в такому стані вдіяти не можу, я занурився в медитацію. Контролюючи потоки сили в тілі та спрямовуючи їх на якнайшвидше одужання, я й сам не помітив, як заснув. Снів не було — просто в якийсь момент, наче за клацанням пальців, я розплющив очі.

Тіло функціонувало нормально, без жодного болю чи втоми. Я озирнувся. Чималу частину моєї каюти займала особиста капсула. Цей громіздкий саркофаг міг повернути до життя навіть мерця, що вже й казати про звичайні ушкодження. У протилежному кутку стояло велике ліжко, де зараз мирно сопіла Кора. Поруч із капсулою облаштували вхід до санвузла. І все. Шафки були вмонтовані в стіну, так само як і полиця з озброєнням. А їсти доводилося в загальній їдальні.

Погляд упав на двері, що вели до коридору: за стіною відчувалися двоє вартових, які стояли на посту. За корабельним часом я провалявся в безпам'ятстві близько семи годин — хм, зовсім недовго. На пошті нічого термінового не виявилося: стандартні звіти та зведення з нещодавнього бою. Розблокувавши капсулу, я дочекався, поки зіллється рідина і з тихим шипінням відчиняться двері, після чого обережно вибрався назовні. Даремно побоювався — тіло слухалося чудово. А Кора навіть вухом не повела, продовжуючи безпробудно спати.

Я поспішив у душ: хотілося якнайшвидше змити з себе відновлювальну суміш. І заодно збагнути, чим загрожує нам вибух одного з генераторів дредноута. Але не слід забувати й про державні справи. Уже стоячи під потоками води, я переглядав звіти від радників.

Ратіо дуже наполегливо просив про особисту зустріч у дослідницькій лабораторії для приватної розмови. Щодо істот, які напали на нас, то за первинним аналізом вони виявилися схожими на білих тварюк із Шак-Кеса, але структура їхньої основи трохи відрізнялася. Потрібно більше часу, щоб детально розібратися в цьому питанні. Зі звичайних звітів вибивалося коротке повідомлення від Секрет. Вона доповідала про зростання активності серед Дітей Імператора, але до чого саме це призведе — поки що невідомо.

Увімкнувши сушку, я постояв кілька малих тактів і вийшов із душу. Кора сонно прочинила одне око, стурбовано поглянувши на мене, поки я одягався. Подумки заспокоївши її, я натягнув кашкет і попрямував до їдальні: організм вимагав поповнення ресурсів. Заодно надіслав повідомлення Коуду, попередивши про своє переміщення, а то хлопець доходить до справжньої параної, якщо його не ставити до відома.

Вартові на вході хоч і здивувалися моїй появі, але салютували, випромінюючи радість та вірність. Кивнувши їм, я вирішив трохи пройтися, не поспішаючи крокуючи коридорами корабля. На ходу розгорнув повідомлення від головного інженера, де той пояснював, що саме сталося і чим нам це загрожує. Насилу продираючись крізь специфічні терміни та складну мову підлеглого, я зрозумів, що краще поговорити з ним особисто. Передавши це прохання Шикасу, я попросив і його підійти до їдальні.