Розділ 9. Готовність

Секрет виконала все бездоганно. Коди доступу дозволяли вбивці творити все, що заманеться, тож навіть найкращий захист мав упасти від перевантаження. Особливо якщо все відбувається миттєво. А враховуючи, що Секрет використовувала потужність космічної станції, це дало змогу з легкістю перехопити керування фрегатом. Завдяки доступу до систем корабля я на власні очі спостерігав за реакцією найманця. Думаю, наступного разу Вортінг двічі подумає, перш ніж так поводитися.

Покінчивши зі справами, я занурився в медитацію. Потрібно було заспокоїтися та продовжувати вчитися розуміти власну силу. І контролювати її. Саме за цим заняттям мене й застала Кора. Вона потягнула мене до спальні, так і не давши дізнатися, як минула прогулянка.

Прокинувся я від повідомлення, що надійшло на імплант. Обійми гладіаторки не слабшали, тож довелося знову злегка вплинути ментально, щоб вибратися з рук імператриці. Варто було тільки встати, як дівчина замурчала й схопила подушку, замінивши нею мене. Усміхнувшись, я пішов митися, готуючись до робочого дня.

Але в холі на мене чекав сюрприз: стелаж зі зброєю та якісь контейнери різних розмірів. З цікавості відкрив один із невеликих ящиків. Пістолет. Величезний ствол і масивний магазин. Збоку обережно складені снаряди, більше схожі на мініатюрні ракети. Взявши його до рук, я зі здивуванням відзначив важкість зброї та відсутність спускового гачка. Що за монстр такий? Покрутивши пістолет, я поклав його назад — гадаю, Кора потім усе розповість.

Зацікавившись, підійшов до іншого контейнера, який височів наді мною. Розблокував його й відстрибнув назад, стаючи в стійку. Пам’ять про те, як я помер альфаром, одразу повернулася і організм викинув потужну велику порцію адреналіну, готуючи до бою.

Екзоброня колишньої корпорації. Навіть позначка виробника нікуди не поділася.

Видихнувши, я задумався. Тепер я мав два варіанти: або хтось зливає новітні розробки довговухих, або вони вже мають значно новіші технології, тож просто позбулися старого мотлоху.

— Рех?.. — сонно запитала Кора, стоячи біля входу до спальні.

— Це ти купила на Міхті?

— Що? — дівчина потерла очі й позіхнула. Усе-таки ранок не її час. — А-а-а, так, одні з найновіших технологій різних держав. Ось це, — гладіаторка оживала на очах, варто було тільки заговорити про зброю. — Пістолет із мас-реактивними снарядами. Підключається до бронекостюма і має функцію самонаведення...

— А що, якщо вимкнути живлення?

Почувши запитання, Кора підвисла, зупинивши погляд на зброї. Підозрюю, що в разі використання дестабілізації в руках залишиться звичайна залізяка. Але це вирішується захисним шаром.

Раптом двері відчинилися, і на порозі застиг Коуд. Гвардієць застав надто цікаву картину: Імператор та його дружина в спідній білизні стоять посеред холу біля стелажів зі зброєю. Розтуливши рота, він усе-таки спромігся на думку:

— Я зайду пізніше.

— Стояти! — Коуд завмер на пів кроці. — Маю для тебе завдання. Дізнайся, хто постачальник спорядження. Звідки і як воно сюди потрапило...

— Кхм...

Кора невдоволено дивилася на мене, схрестивши руки на грудях. Увірвавшись у її думки, я миттєво знайшов причину образи. Вона вже все з'ясувала й передала дані радникам, а мені просто хотіла зробити сюрприз.

Жестом зупинивши гвардійця, я промовив:

— Відбій, можеш іти.

Коуд кивнув і, так нічого й не зрозумівши, вийшов у коридор. Корі ж я послав подумки відчуття провини й обійняв її:

— Вибач, не здогадався.

Дівчина перестала дутися, варто було лише торкнутися пальцями до її шерсті. Відчувши, як у ній пробуджується хіть, я поспішив змінити напрямок її думок. Інакше ранок ризикував сильно затягнутися.

— Розповідай, — і, помітивши її здивування, злегка прибрехав: — Мені складно діставати настільки точну інформацію.

Постачання технологій центральних світів почалося нещодавно. Приблизно тоді, коли я прийшов до влади. Корі вдалося переконати торговця раси мотаті, що тепер ми союзники і повинні допомагати одне одному, аби стати сильнішими. Не знаю, про що думав псионік, але він навіть видав ім'я свого постачальника.

— Якесь дивне ім'я, ммм... — дівчина прикусила губу, втупившись перед собою. — Дані Есен? Ні...

— Довговухий виродок!

Я вилаявся і пішов одягатися. Кора рушила слідом, здивована такою реакцією, але промовчала. Натягуючи форму, я коротко пояснив, що це торговець, якого я зустрів нещодавно. Він і словом не обмовився про те, що контролює постачання таких технологій на Міхту. Хоча... тоді б я його просто не випустив.

Зв'язавшись з Іритою, я попросив перевірити за логами, чи покидав Дені Есіпен наші території. Штучному інтелекту знадобилося лише кілька митей, щоб підтвердити мою здогадку. Альфар змився майже одразу після того, як потрапив мені на очі. Віддавши наказ доставити втікача до мене, якщо він знову з'явиться, я повернувся до Кори.

Вона вже вдяглася в обтислий костюм, схожий на шкіряний обладунок із металевими пластинами. Попри войовничий вигляд, це вбрання ефектно підкреслювало форми дівчини. Надіславши їй імпульс обожнювання навпіл із захопленням, я все-таки запитав про прогулянку. Поки слухав її, повів за собою на кухню, знаючи, що там є чим підкріпитися.