Розділ 6. Обряд і таємний помічник

Одразу ж святкувати ніхто не пішов — усі розуміли, що треба підготуватися. Після колізею ми вирушили назад до палацу: Кора — до себе, я — до затриманого гладіатора. Але той мовчав, не бажаючи нічого розповідати. Від силового проникнення в його розум і перетворення на овоч зупиняв тільки Ратіо, який попросив дозволу самому розібратися в ситуації. Поговоривши ще з радником, я був відправлений ним зі словами:

— Займіться краще приготуваннями, Імператоре, — і я вперше бачив таку теплу посмішку від ученого. Він був щиро радий за мене. — Справи почекають.

Коуд, який мовчки супроводжував мене весь час, довів мене до апартаментів, і я одразу відправив його відпочивати. Ще зомліє від утоми та нервів. Варто було тільки відчинити двері й пройти всередину, як мене поглинула хвиля похоті, грайливості й обожнювання. Дівчина напала не лише спрямованими емоціями, а й активно діяла руками, допомагаючи скинути одяг.

Наступного дня я більше стримував Кору від божевільних ідей, ніж займався плануванням церемонії. Зупинилися на святкуванні в колізеї, як і належить касті воїнів. Жодних зібрань із державними особами, привітань та іншого. Будуть масові бої, причому і я, і Кора станемо постійними учасниками як бойовий дует. Початок — на заході Аркхи, запрошувалися всі.

Також я встиг відвідати Об'єднаний навчальний корпус, або ОНК — саме так назвалася нова школа. Підземний комплекс шаманів змінився до невпізнання. Хоч письмена та барельєфи й залишилися недоторканими, але то тут, то там висіли екрани, голопроектори та інше технологічне обладнання.

Першим я натрапив на керівника псионіків. Вівер продемонстрував власні здібності, що розвинулися, і не забув показати своїх учнів. Білий шакрін ледь не молився на мене, дякуючи за знання й отримані можливості. А коли я повідав йому про мотаті, які приєднаються до нас, Вівер за почуттями став схожим на сяючу зірку. З усмішкою поплескавши псионіка по плечу, я вирушив до наступного корпусу.

Там одразу застав убивцю Секрет, яка, на мій подив, бронею підкреслювала свою стать і не носила шолома. Поруч був Каніс — колишній очільник гвардійців, який впритул зайнявся підготовкою молодняка. Два керівники спостерігали за боєм між майбутніми вбивцями та гвардійцями.

Щойно мене помітили, усі полишили свої заняття й опустилися на одне коліно. Навіть старий вояка Каніс схилив голову, хоч буквально виховував мене. Одразу ж упало в око відрізане вухо. Покарання більше за сумнів, ніж за помилку...

— Продовжуйте, — я віддав наказ і підійшов до керівників, які чекали на мене. З цікавістю оглянув дівчину: кіберімпланти на правій скроні яскраво вирізнялися, а дрібний жовтий пушок замість шерсті лише додавав особливостей її нетиповій зовнішності.

— Наважилася?

— Я своя, — убивця стукнула кулаком у груди. Її мова не змінилася: голос хрипкий, а слова випльовувалися ривками. — Не ховаюся!

Чомусь Каніс на її слова кивнув. Вочевидь, поки мене не було, сталося щось більше, ніж просто створення школи.

— Вітаю Рех-Крі з вибором, — Каніс віддав по-військовому вітання, а потім тихо промовив: — Шкода, що батьки вас не бачать…

— Я думаю, бачать, старий.

На випромінюваний шакріном смуток я послав хвилю підтримки й доброти, змусивши того посміхнутися. І імпульсом спрямував докір Секрет — від дівчини на мить війнуло ревнощами, які та поспішила приховати. Хоч моя раса й не засуджувала численні статеві зв'язки, але я вважав, що так зруйную стосунки з Корою.

Поговоривши ще з керівниками та дізнавшись їх плани на майбутнє, я пішов далі корпусом. Було цікаво вивчити всю будівлю: кабінети, тренувальні майданчики, лабораторії, підземні оранжереї... Навіть не вірилося, що все це зробили за такий короткий термін. Можливо, шакріни вже використовували те, що існувало, просто модифікувавши його.

За кілька великих тактів до вечора я повернувся до себе. Краще підготуватися до заходу заздалегідь, ніж потім поспішати стрімголов.

Колізей зустрів нас гудінням натовпу. Як сказав Одрі, супроводжуючи нас, давно не було такого напливу, навіть під час бою за чемпіонство. Для тих, хто не зміг прибути, організували ярмарки з безкоштовними напоями та величезні екрани для трансляції всього, що відбуватиметься. Гуляла вся зоряна держава. Спочатку я подумав, що це суцільні витрати, але радники поспішили заспокоїти: усе в межах норми. Тим паче, дохід з подібних заходів також надходить.

Супроводжував нас ескорт із гвардійців на чолі з Коудом, попереду процесії йшов Одрі-Крі як головний на арені. Пісок під заломленими променями Аркхи забарвився в червоні тони. Стояв легкий гул, і варто було нам тільки з'явитися, як пролунали привітальні вигуки. Кора, що йшла поруч у туніці та штанях чорного кольору з золотими візерунками, випромінювала щастя та радість. Жовті очі лукаво посміхалися, щойно вона дивилася на мене. У думках дівчини вирував такий сумбур, що я боявся туди потикатися. Тому просто йшов уперед, намагаючись м'яко посміхатися. Хоча, дивлячись на присутніх, хотілося щасливо вискалитися.

У центрі арени нас очікувала вся верхівка Шак-Крі: фінансовий та адміністративний радники перебували скраю, намагаючись не привертати уваги. Поруч із Ратіо стояли Дуух-Крі та Мілош. Позаду них — син воєначальника Ліум-Крі та дядько Кори Патрус, який увесь час пропадав у лабораторіях. Поруч із шакрінами злегка світилася голограма Ірити. Це як вони її сюди затягли? Ліворуч від радників стояли керівники школи: Вівер, Каніс, Секрет. Праворуч — Мард із пофарбованим у червоне обрубком вуха та свитою з трійки наближених. Серед них затесалася старенька лікарка з палацу.