Розділ 22. Рух уперед

Шлях у неповні два дні минув непомітно. І якщо екіпаж здебільшого тренувався, я був зайнятий плануванням майбутнього походу, намагаючись врахувати всі деталі. Тим більше йдучи в останній стрибок, прийшов несподіваний пакет інформації від Белла. Вовк примудрився знищити два бойові кораблі і добряче попсувати вантажівки. І довершив би розгром, якби не втручання з боку ожилої планети у вигляді снарядів-шипів. Ніби паразит розгорнув ПКО, прикриваючи орбіту від вторгнення. Далі діяти Вортінг побоювався, вирішивши чекати на основний флот.

У Ка-30 зібралася наша флотилія, та й союзники сконцентрували свої сили тут. Вирішено було зібратися на малому руйнівнику, який у супроводі флоту не поспішаючи рухався до кордону системи. Перший оборонний пласт станції Ка-30 був близький до завершення, і навіть у такому вигляді, бойові платформи могли стримати невелику флотилію із середніх кораблів. Сама станція також відбивала світло зірки композитними бронеплитами. Каркас було завершено. Поки ми підлітали до руйнівника, я заворожено спостерігав, як до веретеноподібного каркаса ювелірно приєднували модульний блок. Як підказувала Ірита, насамперед ставили генератори для живлення станції. Потім уже нашаровували інші модулі: командний центр, житловий відсік, ангари та інші.

ШІ зв'язалася зі мною одразу після прибуття в систему, розповідаючи про гостей. І ділячись будь-якою інформацією, яку я запрошу. Мені навіть стало здаватися, що дівчина просто скучила. Тим більше вона пообіцяла сюрприз для мене.

Із крейсера на човні перебралися в корабель древніх. Як завжди зустрічав нас стрій з офіцерського складу та вільного екіпажу. Трохи на віддалі стояли союзники: Соллу з Веньяміном і Мейджі з Кхор'На. Ще будучи на крейсері відчув присутність сторонніх на руйнівнику, все-таки вони ментально сильно відрізнялися від шакрінів. А псионік мотаті, так узагалі виблискував яскравою зіркою, хоч як би намагався приховати власну присутність. Мої сили зросли, а разом з тим і з'явилося розуміння багатьох речей, що відбуваються на енергетичних планах. І повне усвідомлення небезпеки Мейджі.

Варто було ступити на борт, як підлеглі дружно віддали честь, вітаючи свого Імператора. Ірита стояла в перших рядах, і мій погляд відразу зачепився за зміну в її зовнішності. Вона стала вищою, якщо раніше образ моєї матері за висотою доходив до мого носа, то тепер вона височіла наді мною на цілу голову. Фігура також зазнала змін: стегна ширші, груди підтягнутіші, але зберігаючи ті витончені частини, що були притаманні Іриті. І найголовніше − обличчя. Риси загострилися, стали більш гордовитими, очі збільшилися, але не сильно. ШІ поміняв безліч дрібниць, зберігаючи риси обличчя матері, однак, змінюючи його до невпізнання. Тепер це не образ минулого, а щось нове... невже вона досягла повноцінного самопізнання?

Оцінка зайняла не більше кількох малих тактів, як Ірита швидко наблизилася до мене, обіймаючи. Я в подиві застиг. Дотики... я відчував її дотики!

− З поверненням, мій Імператоре, − промурликала відчутна голограма, насолоджуючись моєю реакцією.

− Як до тебе тепер звертатися? − обережно відсторонившись, подивився в очі ШІ. Незважаючи на всю показушну веселість, відчувалася напруженість. Не знаю, як я це зрозумів, можливо, через довге спілкування зі штучним інтелектом.

Голограма зробила крок назад і стала на коліно, схиливши голову. Її голос хоч і був тихим, але наповнився сталлю.

− Я не відмовлюся продовжити носити ім'я, що ви дали мені спочатку, мій Імператор.

− Добре, радий це чути, − на автоматі потріпав шерсть на її голови.

Від Секри відчув ревнощі, та й Коуд хмикнув, уявивши в голові різні вульгарності. Давши підлеглим мозковий запотиличник, попрямував до союзників.

− Ходімо, нам є про що поговорити.

"Ти став сильнішим Рех-Крі." − прозвучали в голові слова мотаті.

− Я вже думала, ви не закінчите... − єхидно промовила Соллу, встаючи праворуч від мене.

− Соллу, − Веньямін докірливо подивився на свого лідера.

"І не збираюся зупинятися, Мейджі."

− А я то що? Ми тут уже годину стирчимо, а роботи валом.

− Многа говорити, − прогарчав Кхор'На, але при цьому оцінювально дивлячись на Коуда, який ішов поруч.

"Що ти задумав?"

Соллу здивовано втупилася на ящера.

− Воно заговорило!

"Дізнаєшся, як прийде час. Поки що навчай моїх людей, як і домовлялися."

Так із суперечками і подумки спілкуюсь, ми йшли до командного центру. Коли всі розсілися по місцях, я відразу запустив голограму, перетворюючи приміщення на систему Ка-15. Ми зависли над місцевою зіркою. Загалом у системі було дві планети, найближча до зірки − заражена. А далека − млявий гігант із двома супутниками і власним поясом астероїдів. За здобутою інформацією, на супутниках був наукові та промислові комплекси з переробки руди. Але на зв'язок ніхто не виходив.

− Мету нашого походу видно одразу, − ми наблизилися до зараженої планети, дивлячись на огидну аморфну поверхню, яка постійно перебувала в русі. − Інформацію щодо цієї зарази вже вислано вам і вашим людям. Сподіваюся, залпової потужності руйнівника вистачить, щоб стерти в порошок планету.

− Чому ви нас скликали? − задумливо протягнув Веньямін, покосившись на ящера. − Адже наші сили не братимуть участі у вилазці?