Розділ 17. Зміни

Я прикрив обличчя мерця його ж балахоном і дочекався, коли прийде двійка мовчазних працівників. Один із них одразу простягнув мені маску із затемненими лінзами, а другий почав поливати тіло якоюсь сумішшю. Коуд зрозумівши, що зараз буде, підняв лицьовий щиток. А потім робітники вправно встановили енергетичний бар'єр, накривши мерця. Спалах. І тіла немає. Зібравши невеликим пилососом прах, шакрін відстебнув циліндр від інструменту і простягнув мені. Потім вклонившись, вони поспішили на вихід. Чудова робота: швидко, ефективно і без зайвих запитань.

− Коуд, відправиш його до Аркхи. Разом з кулоном.

Гвардієць дбайливо прийняв циліндр і, кивнувши, почав роздавати вказівки. Я ж стояв та думав, озираючи кімнату і подумки вивчаючи псионічну нитку, залишену у спадок. Здавалося, вона виконує лише одну функцію: сигналізує про появу живих істот у палаці. Але сівши в крісло, я занурився в керуючий контур нитки, і бачення простоти відразу зникло. Навіювання, управління, перекидання енергії, маскування, спостереження. І кожна частина ніби створювалася різними істотами, маючи інший почерк. А також було щось іще, якась частина, якої бракувало...

Коуд мене не турбував, сторожачи на вході і нікого не впускаючи. Я ж намагався зрозуміти, що випускаю з уваги. І довго б не розумів, якби не подивився на себе збоку − мережа впивалася мене в мене так само, як і я в неї. Спробувавши взяти процес під контроль, наштовхнувся на опір. Тоді, зібравши сили, випустив їх на керуючий контур, усе випалюючи і відкриваючи те, справжнє, що ховалося всередині. Випромінюючи червоне світло в сірому просторі, висіло незрозуміле енергетичне ядро. Від моєї атаки воно захистилося, пожертвувавши керувальним контуром, але втративши інструменти для впливу на навколишнє, стало нешкідливим. Дивно... це як штучний інтелект, тільки в псионіці? Я не відчував життя в... цьому. Як і в батькові до цього. Мої спроби вивчити структуру ні до чого не привели. Поки я думав, що робити, ядро почало пропадати з енергетичного плану. Довелося діяти швидко: кинутися розумом уперед і поглинати дивну структуру, вбираючи в себе інформацію. З'явилося розуміння, що це таке − вплив роду Крі. Саме це ядро вселяло шакрінам бажання підкорятися тим, хто носить гени правлячого роду. А також розвивало таланти представників Крі.

Інформація була уривчастою, часом незрозумілою. От як розуміти, вплив на шакрінів? Постійний, точковий і на якій території? Частково відповідь давалася зі спогадів, як казав Ратіо, рід Крі відчувається після повноліття. Тобто, воно створювало щось на кшталт ретранслятора в кожному представнику. Але що далі?

Останнє, що я встиг дізнатися, колишній правитель міцно загруз у владі цієї структури, потрапивши під її контроль. Те, що було простим інструментом, раптово набуло збоченої самосвідомості. І той тиск, який я відчував під час зустрічі з батьком, був тиском цієї мережі. Хм... він думав, що боровся з планами Древніх, але при цьому сам став їхньою частиною. А те, що ядро − творіння найстарішої раси, я впевнений повністю. Адже тільки вони могли створити подібне на цій планеті.

Та й що себе обманювати, я сам ішов і, напевно, досі йду в них на поводу. Що цікаво, виходить, коли безликі організовували замах на мене, вони йшли проти рішення Древніх?

Посидівши ще, я аналізував минуле, складаючи пазл. Дещо стало на свої місця. Але були моменти, які просто вибивалися з логіки. Адже якщо раніше ця структура працювала на благо Шак-Крі, тепер же, отримавши у владу живу істоту, вона отримала свободу. Що змінилося за цей короткий проміжок часу? Цікаво, розум правителя зник до моєї появи чи після? І чи було тут втручання з боку? Самі лише питання...

Також прислухався до сутності Крі, але тій було начхати на те, що відбувається в цій кімнаті. І якщо подумати, зараз билися не два претенденти на трон, а правитель і маріонетка. Схоже, зустріч із порожнечею також вплинула на Крі, змушуючи її бути обережнішою і рідше показуватися. Мені ж простіше.

Оглянувши кімнату, я оцінив її зручність. Мінімум меблів, просторий зал, поруч ще рада збирається. Подумавши, попросив Коуда зайнятися переоформленням цього місця, нехай зроблять другий кабінет і поставлять другу точку доступу зв'язку із зовнішнім світом, тільки простіше. Але камін попросив не чіпати.

− Усе, досить на сьогодні. Пора спати.

Гвардієць лише вклонився. Він і не зрозумів, що Шак-Крі щойно позбувся однієї ниточки впливу з боку Древніх. І стало на крок ближче до піднесення. Або падіння.

До апартаментів дістався швидко. Пізня ніч і темрява не заважали бачити все до найдрібніших деталей, а тим паче заблукати в палаці. Відправивши Коуда відпочивати, зачинив за собою двері. Кора навіть не ворухнулися, коли я ліг поруч, одразу провалюючись у темряву. Мозок відключився миттєво, втомившись обробляти інформацію, та й використання пси-сили вимотало.

Снів не було, я й не сподівався вже повернутися у спогади про минулі життя. Все-таки занадто зжився з цим тілом і життям, щоб копатися в минулих подіях. Прокинувся рано. Мені було потрібно все менше сну для відпочинку, зате було більше часу для роботи. Спочатку хотів засісти в кабінеті, але передумав, пішов за тренажери. Час перевірити посилення тіла псионікою і зрозуміти свою межу.

Перш ніж приступити до тренувань, попросив Коуда підготувати центральний полігон через два великі такти. І запросити туди вільних гвардійців. Переодягнувшись у комбінезон, поліз у вірткапсулу, пора. Я колись вдавався до цього методу, але більше завантажував свідомість, зараз же ввімкнув підвищені навантаження на тіло, взявся маневрувати в атмосфері. Вийшло тренувати концентрацію на утримання пси-сили в тілі й одночасно зрозуміти межі подібних навантажень. Вивалившись весь мокрий із капсули, пошкандибав у душ. Кора лише кинула на мене погляд і продовжила сопіти в подушку. Як вона могла стати чемпіоном із таким режимом?!