Розділ 14. ОНК

Уже забутий сон продовжився, але тепер, я ніби висів над плечем свого минулого тіла і спостерігав збоку. Малак Шасс втягнув мене в приміщення і змахнув рукою, вказуючи на громіздкий сфероподібний пристрій. Усередині виднівся піддослідний з нижчих рас, прикутий до стільця. Він смикався, намагаючись вирватися, але нічого не виходило.

− Ось, бачиш, − радісно вимовив чоловік.

− І що я маю побачити тут Малак? Тортури над розумними? Ти ж знаєш, я таке не схвалюю...

− Ні! − геніальний учений активував величезні панелі. І віддав уявний наказ, виводячи інформацію. − Дивись за показниками розуму цієї оболонки!

Я з цікавістю втупився на зазначені дані, вирішивши не звертати уваги на останні слова колеги. Загудів пристрій, набираючи колосальну енергію. Показники різко стрибнули в пікове положення, але потім швидко повернулися в норму.

− І...

Хотів було я запитати, але заткнувся на першому слові. Розум був активний! А ось енергетична оболонка піддослідного повністю порожня. Про це говорили інші дані. Я подався вперед, швидко змінюючи таблиці та графіки, зчитуючи інформацію. Не може бути, він зміг домогтися переміщення розуму в третій енергетичний план. Але це неможливо!

− Як? − я насилу стримував почуття, тому голос мій був тихим.

− Довелося повозитися. Ми закупсулювали свідомість у...

− Ні, як ви домоглися передачі інформації?!

− Ах, це, − чоловік біля мене широко посміхнувся. − Енергетичний паразит.

Я завмер, не вірячи в таке просте рішення. Подібні паразити живуть у будь-яких енергетичних планах, залишилося тільки зрозуміти, як зняти з них інформацію...

− Чарівно... − багатоголосий шепіт позаду, змусив мене здригнутися і обернутися.

− Ти...

Зі сну мене вирвав виклик від Вортінга. Тихо вилаявшись, поставивши його на очікування, схопився, швидко вмився і сів у крісло, підключившись до апаратури зв'язку. Свій сон відсунув подалі вбік, є справи важливіші. Вовк був якимось скуйовдженим і злим, виблискуючи кібернетичним оком.

− Щось сталося? − з часткою цікавості запитав я.

− Це особисте, Рех-Крі, − найманець висміхнувся, але подивившись кудись убік, перестав посміхатися і доповів. − Мій загін у повній бойовій готовності, я готовий виконувати замовлення.

− Добре, − невеличке зусилля і пакет даних відлітає до Вортінга. − Контакти з дипломатами та деталями на замовлення вже передані. Контракт оплачено. Чекаю результатів.

Я хотів було відключитися, але мене зупинило повідомлення від звіролюда, що надійшло. Контакти на якусь Кірію, найманку. Без докладних даних, а просто ім'я і рід діяльності. Вдячно кивнувши, попрощався з Вортінгом та задумався. Видно було, що найманця хтось осадив зі своїх, але знаючи його характер... треба бути уважнішим. Але головне, щоб він виконував поставлені завдання.

Вирішивши не відкладати, витягнув підготовлений контракт на розвідку у варнів і відправив Кірії. Не встиг я переключитися на щось інше, як надійшов виклик від найманки. З екрана на мене дивився антропоморф із виду вовків: з білою шерстю, не яскравими жовтими очима і світлим довгим волоссям зеленуватого відтінку. На камеру тільки потрапляла біла сорочка з розстебнутим коміром.

− Вітаю, Рех-Крі. Мені потрібні подробиці замовлення, перш ніж прийняти їх.

Голос її був низький із хрипотою, з м'якими "р", але при цьому з нотками жіночності. Кірія хоч і висловлювала повагу своїм виглядом, ось тільки не приховувала гордість та самостійність. Хм... а вона непогана.

− Першочергове: дізнатися від кого захищаються варни. Другорядне: міць їхнього флоту, розташування житлових планет або станцій, розміщення військових баз і решту будь-якої інформації, хоч про те, що вони їдять.

Кірія спокійно вислухала мене, майже не кліпаючи дивлячись у відповідь. Повисла тиша, я повернув голову до голограми, де в мене висіли розвіддані. Витріщатися один на одного з вовчицею мені не хотілося, тому відкрив рахунок для виплати найманцям. Переславши суму достатню, щоб оплатити переліт від альянсу до нас, я сказав:

− Назвемо це подарунком, адже аванс уже включено в контракт. Питання?

− Мені знадобиться якось дістатися до Шак-Крі, − твердо сказала найманка. − У мене малий розвідник, не призначений для далеких перельотів.

Я задумався, перебираючи різні варіанти. На жаль, поки що їх було небагато.

− Вортінг сказав, що скоро до нас рине хвиля біженців, можеш спробувати з ними, − бачачи, як Кірія поморщилася, зрозумів, що варіант не підходящий. − Поки що я можу тобі запропонувати тільки найманців, за витрати не хвилюйся, все буде на мені, − осадив її я, бачачи, як вовчиця підхопилася. Але й додав: − Якщо, звісно, інформація буде того варта.

− Прийнято.

− Стривай... − притримав її, бачачи, що вона хоче відключитися. Задумливо потер підборіддя, а чи варто говорити? − Найближчим часом до альянсу вирушить нове наймане угруповання. Я б хотів, щоб ти приєдналася до них і стала консультантом. Але обговоримо це потім, якщо захочеш. Заодно вони і зможуть супроводити тебе до Шак-Крі.

Кірія просто кивнула, підтвердила контракт на розвідку та відключилася. Перевіривши ще звіти і не знайшовши нічого вартого уваги, я потягнувся та пішов обідати.  Спав я до полудня, час до приходів культистів ще був. Хоча на свій подив, почувався чудово, виспавшись і бадьоро. Гвардійцю біля входу сказав, щоб не будив Коуда, але поставив його до відома. Під час їжі, обдумував свій сон. Я був тим, хто причетний до Кризи? Але чому мені стало так страшно, варто було тільки почути шепіт того, чия особистість від мене прихована. Хоча це точно був перший гравець, надто схожі інтонації. Ніби я і Малак побоювалися цієї істоти. Але як же відкритість і довіра серед безликих? Чи є щось таке, про що я навіть не підозрюю. З іншого боку, ця інформація мені зараз нічого не дає...