Розділ 11. Бунт

Незважаючи на те, що моє тіло було в несвідомому стані, я міг відчувати і спостерігати за всім, що відбувається на кораблі. Втративши основні почуття живої істоти, я набув великої чутливості в енергетичному плані. Але сил, щоб впливати на когось, не було. Перебував би Вівер тут, можна було вселитися в його тіло і в ньому побігати, а так...

Дредноут перетворився на величезний мурашник із сотнями живих істот. Кожну я відчував, як окрему особину та водночас відчував їх усіх одночасно. І завдяки цьому, стали помітні зміни в деяких шакрінах. З прихильності й доброзичливості до своїх родичів, вони зненавиділи тих, хто служив мені. Або заперечували Отця, як свого бога. Їх залишилося небагато, але вони могли завдати шкоди Іриті, чого я б не хотів.

Вийшло передати думку-образ у голову Коуда і Кори, нацькувавши на мінливих шакрінів. Я попросив не вбивати, якщо вийде, адже досі не зрозумів такої різкої зміни поглядів. Чи може способу приховувати справжні думки? І поки я постійно моніторив малий руйнівник решта вирішували інші питання. Шикас подякував Кхор'На за допомогу від імені держави, віддавши йому два транспортники, які нам не потрібні. Старійшина ж залишивши тут більшу частину свого флоту, повернувся задоволеним на Міхту в супроводі Вортінга. Наскільки я зрозумів, ящеру сподобався швидкоплинний бій і залишеними кораблями вирішив зміцнити наш союз. Хм... що ж, мені зрозумілі його дії. Головне, щоб ворон не плів своїх інтриг.

Одночасно з переговорами, зачищався дредноут від мертвих тіл. Втрат уникнути не вдалося: один з десантних кораблів влучив у житловий відсік, де саме працювала група техніків. Усіх розірвали тварюки. Бійці також постраждали, їх не рятувала ні мех піхота, ні просунута броня. Тільки масований вогонь допоміг задавити монстрів і знищити десантні модулі противника. Але кокони були лише в трьох місцях, інші судна просто набиті тварюками. Запакувавши зразки для Ратіо, екіпаж малого руйнівника знищив чужу органіку і провів дезінфекцію.

Частиною свідомості я постійно тримав під контролем дії Коуда та Кори, які вийшли на полювання за зрадниками. Опору вони не зустрічали, раптовість і переважна міць не давала зрадникам і шансу. Залишалася лише остання група з чотирьох техніків. І судячи з їхнього занепокоєння, вони почали здогадуватися, що їхні ряди зачищають. Я не міг бачити, що вони роблять, як і прочитати чужий розум, але зрадники крутилися біля генераторів для щита Ірити, а це сильно напружувало. Коли туди увірвалися вартові, щось сталося. Техніки померли миттєво, а перші гвардійці втратили свідомість. Енергоплан змінився, спотворюючись. Що сталося?! Я увірвався в думки Кори, вибираючи потрібне... Стародавні! Ці шаки підірвали із собою генератор!

Дівчина психувала, підозрюю, якби зрадники були живі, Кора б прикінчила їх на місці. А ось Коуд залишався зібраним і спокійним, особливо після моїх запевнень, що інакомислячих більше немає. Якщо тільки вони не ховаються.

Зрозумівши, що більше нічого не можу зробити, занурився в медитацію. Контролюючи потоки сили по тілу, спрямовуючи їх на якнайшвидше одужання, я сам не помітив, як заснув. Снів не було, просто, як по клацанню розплющив очі. Тіло функціонувало нормально, не було болю чи втоми. Озирнувся. Пристойну частину моєї каюти займала особиста капсула. Громіздкий саркофаг міг повернути навіть мертвого до життя, що вже казати про прості пошкодження. У протилежному кутку стояло велике ліжко, де зараз мирно сопіла Кора. Поруч із капсулою був вхід до санвузла. І все. Шафки вмонтовані в стіну, як і полиця з озброєнням. А їсти тільки в загальній їдальні.

Погляд упав на двері, що ведуть до коридору, за стіною відчувалися двоє вартових, що стоять у варті. За корабельним часом провалявся уві сні близько семи годин, хм... навіть недовго. На пошті нічого термінового не було: стандартні звіти і зведення з недавнього бою. Розблокувавши капсулу, дочекався, коли зіллється рідина і з тихим шипінням відчиняться двері, обережно вибрався. Даремно побоювався, тіло слухалося чудово. А Кора навіть вухом не смикнула, продовжуючи безпробудно спати.

Поспішив у душ, хотілося якнайшвидше змити з себе відновлювальну суміш. І заодно зрозуміти, чим страшний вибух одного з генераторів дредноута. Але не забути б і про державу. Уже стоячи під водою, переглядав звіти від радників. Ратіо дуже сильно хотів мене бачити в дослідницькій лабораторії для приватної розмови. Щодо тварюк, які напали на нас, то за первинним аналізом вони схожі з білими на Шак-Кесі, але ось основа їхньої структури трохи інша. Потрібен ще час, щоб детально розібрати це питання. Зі звітів вибивалося коротке повідомлення від Секрету. Вона доповідала про зростання активності серед Дітей Імператора, але до чого це призведе − невідомо.

Увімкнувши сушку, постояв кілька малих тактів і вийшов із душу. Кора сонно прочинила одне око, стурбовано подивившись на мене, коли я одягався. Подумки заспокоївши її, начепив кашкет та попрямував до їдальні. Організм вимагав ресурсів. Заодно й відправив повідомлення Коуду, попередивши про своє переміщення. А то хлопець доходить до параної, якщо його не ставити до відома. Вартові на вході, хоч і здивувалися моїй появі, але віддали честь, випромінюючи радість та вірність. Кивнувши, вирішив трохи пройтися, не поспішаючи крокуючи коридорами корабля. На ходу розгорнув повідомлення від головного інженера корабля, що пояснювало, що сталося і чим нам це загрожує. Насилу продираючись через терміни і складну мову підлеглого, зрозумів, що краще поговорити з ним особисто. Передавши прохання Шикасу, попросив і його підійти в їдальню.

Зустрінуті шакріни, побачивши здалеку вартових, поспішали забратися зі шляху. А хто не встигав − втискався в стіну. Як я зрозумів з їхніх думок, після того, як я потрапив у капсулу, Коуд розгорнув бурхливу діяльність, і тих, хто хоч якось викликав підозру, відправляли в загальну камеру утримання. Ніхто не говорив, як вчинять зі зрадниками, але екіпаж сам розумів, що це воєнний злочин, за який передбачено тільки смерть.