Розділ 8. Найманець

Сидячи в кріслі, я спостерігав за тренувальним боєм у системі Ка-31. Два крейсери: кінетичний і авіаносець, відбивалися від численних дрібних супротивників з метою не дати їм дійти до неіснуючої станції. Поки що в захисників виходило відганяти дрібноту, навіть підбивши кількох корабликів. Поруч зі мною стояв Коуд, збуджено помахуючи хвостом. Він уболівав за дрібний флот, адже вони діяли за його запропонованою тактикою. Звісно, ніхто про це не знав, крім воєначальника і мене.

Дуух вибрав цю систему не дарма: близькість до кордону давала змогу швидко надіслати підкріплення з тих, хто тренується. А те, що до столиці летіти більше доби шакрінів не лякало. Навпаки, свобода в русі дозволяла розгорнути їм весь свій потенціал.

П'ятірка фрегатів якраз заходила за спину авіаносного крейсера, що залишився без захисту, і зв'язок пропав. Коуд важко видихнув і знову начепив на себе маску непроникності. Але всередині творилася ціла буря з переживань. Не думав, що він так хвилюватиметься. Чи це перевірка власних навичок? Наш же лайнер стрибнув далі − ми летіли до Міхти. А зараз тільки випадково потрапили на тренування, яке постійно організовує Дуух. Він вважав, та й я був згоден, що досвідченість солдатів набагато важливіша за паливо та інші ресурси.

Вставши, розім'яв шию і попрямував до тренувальних майданчиків. Широкі коридори лайнера дозволяли спокійно розходитися з численними пасажирами. На Міхту летіли керівники, військові та інші шакріни, які заслужили або купили собі відпочинок на курортній планеті. Тим паче, що Шак-Крі змогло забрати шматок землі у старійшин. І те, що раніше було дуже дорогим задоволенням, прагнуло розвинутися до буденності. Коридорами розносився гул: що ближче були до тренувальних майданчиків, то гучніше ставало. Кора там зависала постійно. Дівчина категорично зажадала, щоб я її взяв із собою. Це попросив і Каніс, адже за ті дні, що мене не було, гладіаторка заганяла гвардійців до напівсмерті. Спочатку я не планував летіти з Корою, бажаючи, щоб вона простежила за Мардом. Але раз так все обернулося, зв'язався з Секретом, запропонувавши їй зайнятися шпигунством. Заодно нехай підопічних підучить.

Варто було відчинити двері в тренувальний зал, як у мене полетіло чиєсь тіло. Врятував від зіткнення Коуд, який рукою за комір смикнув мене назад. Боєць, що впав, очманіло дивився на свого правителя і гвардійця, який готовий був уже рвати його на шматки. Підскочивши, охоронець лайнера, а це був один із них, поклонився і поспішив назад на тренувальний майданчик. Дай вгадаю, Кора винесла його назовні? Заглянувши, зрозумів, що мав рацію. Гладіаторка билася одна проти трьох, не поступаючись бійцям ні на крок. Десяток шакрінів, що перебували тут, дивилися за боєм, бурхливо його обговорюючи і гарчачи, коли відбувалося щось неймовірне. Наприклад, політ мужика від удару ноги. Нас вони просто не помітили.

Ставши біля стіни, спостерігав за боєм, закривши повністю свої емоції. Це ж пасивно відвертало від мене зайву увагу, можна назвати це ментальною невидимістю. Навіть коли Кору утримували, б'ючи, я не смикався, знаючи характер дівчини. І все-таки раса шакрінів украй жорстока. Вони не зупинялися поки розуміли, що ще можуть битися. А сучасні технології допомагали швидко регенерувати розбиті губи, носи та зрощувати поламані кінцівки. Ось і зараз, той охоронець, валявся на підлозі зі зламаними ребрами, тихо стогнучи від болю. Його біль фонив не гірше за лють оточуючих. Я ментально вбив бажання місцевим медикам подивитися хлопця. А то ті надто захопилися боєм.

Ситуація змінилася кардинально, ті, хто раніше бив, тепер отримували по повній. Зла Кора більше не стримувалася і не контролювала себе, зламавши руку одному з бійців, а другого кинула в стіну. Спостерігаючи, як гладіатор іде добивати шакріна, який намагався стати, я придавив її силою, виводячи з ражу. Кора сіпнулася, але все ж змінила свої наміри, допомагаючи встати поваленому супротивникові. Ще один великий недолік моєї раси: багато хто так і не навчився контролювати свою лють, віддаючись їй повністю. Коли я дізнався, що тисячі шакрінів помирають на тренуваннях, був здивований. Але чим довше проживав своє життя в тілі Рех-Крі, тим більше подобався смак цього життя. Хех, цікаві думки мене відвідують, дивлячись на бійців, які б'ють один одного. Коуд якось дивно подивився на мене, почувши сміх, але промовчав.

− Імператор не бажає приєднатися?

Запитання від Кори було раптовим. Усі дивилися на мене в очікуванні відповіді. Я підійшов до дівчини, яка височіла наді мною, стер з її щоки крапельки крові і з посмішкою вимовив:

− Бажає, − і вже звертаючись до натовпу. − Кому надерти зад?!

Бійці з гарчанням піднесли кулаки у вітанні та бажанні побитися. Тренування буде довгим...

Я стояв на командному містку, спостерігаючи, як пілот готує маршрут до станції Міхти. Пролетіли Ка-30 ми без проблем, тільки Ірита влаштувала невелику сцену ревнощів і обожнювання до свого володаря, довівши до сказу Кору. Але вдалося обійтися без наслідків, втихомиривши обох. Як я підозрював, штучний інтелект, просто насолоджувалася емоціями інших. Також Коуд ходив похмурим, намагаючись це не показувати − його тактика не спрацювала.

Вортінг Белл прибуде з дня на день, тож я побуду на станції. Та й хотілося відпочити, тіло ломило від постійних тренувань і спарингів. Тим паче, що станцію обладнали резонаторами - безликі не пройдуть непоміченими. Залишалися ще гравці, але тут мені потрібно було покластися на ментальну силу. Коуд, звісно, запропонував організувати з підростаючих псионіків постійних охоронців для перевірки. Але я переслав це Віверу і Канісу, нехай думають.