Розділ 6. Обряд і таємний помічник

Одразу ж святкувати ніхто не пішов, усі розуміли, треба приготуватися. Після арени ми вирушили назад до палацу: Кора до себе, я до затриманого гладіатора. Але той мовчав, не бажаючи нічого розповідати. Від проникнення в його розум силоміць і перетворення на овоч, зупиняв тільки Ратіо, який попросив самому розібратися в ситуації. Поговоривши ще з радником, я був відправлений ним зі словами:

− Займіться краще приготуваннями, Імператоре, − і я вперше бачив таку теплу посмішку від ученого. Він був щиро радий за мене. − Справи почекають.

Коуд, який мовчки слідував за мною весь час, довів мене до апартаментів і одразу був відправлений відпочивати. Побажавши йому виспатися, я відчинив двері. І варто було тільки пройти всередину, як мене поглинула хвиля з похоті, грайливості й обожнювання. Дівчина напала не тільки спрямованими емоціями, а й активно діяла руками, допомагаючи скинути одяг.

Наступного дня я більше утримував Кору від божевільних ідей. Зупинилися на святкуванні в арені, як належить касті воїнів. Жодних зібрань з державними особами з привітаннями та іншим. Будуть масові бої, при цьому що я, що Кора станемо постійними учасниками, як бойовий дует. Початок на заході сонця Аркхі і запрошувалися всі.

Також встиг відвідати Об'єднаний навчальний корпус або ОНК, а саме так назвалася нова школа. Підземний комплекс шаманів змінився до невпізнання. Хоч і залишилися недоторканими письмена та барельєфи, але то тут, то там висіли екрани, голопроектори та інше більш технологічне обладнення. Першим натрапив на керівника псионіків. Вівер продемонстрував власні здібності, що розвинулися, і не забув показати своїх учнів. Білий шакрін ледь не молився на мене, дякуючи за знання й отримані можливості. А коли я йому повідав про мотаті, які приєднаються до нас, Вівер став схожий за почуттями на сяючу зірку. З усмішкою поплескавши по плечу псионіка, вирушив у наступний корпус. Де одразу застав убивцю Секрета, яка на мій подив, бронею демонструвала свою стать та не носила шолом. І поруч Каніса − колишнього очільника гвардійців, який впритул зайнявся підготовкою молодняка. Два керівники спостерігали за боєм між майбутніми вбивцями і гвардійцями.

Щойно мене помітили, як усі полишили свої заняття, опускаючись на одне коліно. Навіть старий вояка Каніс, опустився і схилив голову, хоч буквально виховував мене. Одразу ж кинулося в очі відрізане вухо. Покарання більше за сумнів, ніж за помилку...

− Продовжуйте, − я віддав усім наказ та підійшов до чекающих керівників. З цікавістю оглянув дівчину: кіберімпланти на правій скроні яскраво вирізнялися, а дрібний жовтий пушок замість шерсті лише додавав особливостей у нетипову зовнішність. − Наважилася?

− Я своя, − вбивця стукнула кулаком по грудях. Її мова не змінилася: голос хрипкий, а слова випльовувалися ривками. − Не ховаюся!

 Чомусь Каніс на її слова кивнув. Вочевидь поки мене не було, сталося щось більше, ніж просто створення школи.

− Вітаю Рех-Крі з вибором, − Каніс по-військовому віддав честь. А потім тихо промовив: − Шкода, що батьки вас не бачать...

− Я думаю, бачать, старий.

На випромінюваний смуток від шакріна я послав хвилю підтримки й доброти, змушуючи того посміхнутися. І імпульсом спрямував докір Секрету, від дівчини на мить потягнуло ревнощами, які та поспішила приховати. Хоч і моєю расою не засуджувалися численні статеві зв'язки, але я вважав, що так зруйную стосунки з Корою.

Поговоривши ще з керівниками і поцікавившись їхніми планами, я пішов далі корпусом. Було цікаво вивчити всю будівлю. Кабінети, тренувальні майданчики, лабораторії, підземні оранжереї... Навіть не вірилося, що все це зробили за такий короткий термін. Можливо, шакріни вже використовували те, що існувало, просто модифікувавши це.

За кілька великих тактів до вечора, повернувся до себе. Краще підготуватися до заходу заздалегідь, ніж потім поспішати стрімголов.

Арена зустрічала нас гудячим натовпом. Як сказав Одрі, супроводжуючи нас, давно не було такого напливу, навіть під час бою за чемпіонство. Для тих, хто не зміг прибути, було організовано ярмарки з безкоштовними напоями. І величезні екрани на те, що буде відбуватися. Гуляла вся зоряна держава. Спочатку я подумав, що це суцільні розтрати, але радники поспішили заспокоїти, що все в межах норми. Тим паче, дохід з подібних заходів також приходить.

Супроводжував нас ескорт із гвардійців на чолі з Коудом, попереду процесії йшов Одрі-Крі, як головний по арені. Пісок під переломленими променями Аркхі забарвився в червоні тони. Стояв легкий гул від натовпу і варто було тільки з'явитися, пролунали привітальні вигуки. Кора, що йшла поруч у туніці та штанях чорного кольору з золотими візерунками, випромінюючи щастя та радість. Жовті очі лукаво посміхалися, варто було їй тільки подивитися на мене. У думках дівчини був такий сумбур, що я боявся туди сунутися. Тому просто йшов уперед, намагаючись м'яко посміхатися. Хоча дивлячись на присутніх, хотілося щасливо вискалитися.

У центрі арени стояла вся рада: фінансовий та адміністративний радники перебували з краю, намагаючись не привертати уваги. Поруч з Ратіо стояв Дуух-Крі та Мілош. Позаду них син воєначальника, Ліум-Крі та дядько Кори − Патрус, який весь час пропадав у лабораторіях. Поруч із шакрінами злегка світилася голограма Ірити. Це як вони її сюди затягли? Ліворуч від радників стояли керівники школи: Вівер, Каніс, Секрет. Праворуч − Мард з пофарбованим у червоний обрубком вуха і маючи свиту з трійки наближених. Серед них затесалася старенька лікарка з палацу.