Розділ 4. Домовленість

У космічному просторі з'явився бойовий транспортник. На голограмі одразу вивелась зменшена модель із приблизними характеристиками та озброєнням. Також даючи інформацію про власника. Овальна форма з виступаючими баштами і з порожнім дном закритим енергетичною плівкою. Там були ангари для винищувачів, але замість дрібниць, звідти випливли два фрегати. Конструкція корабля належала альфарам і, судячи з двигунів, судно пройшло модернізацію. Ухил на швидкість? Але це неважливо.

− Не стріляти, нас відвідав вільний капітан.

Крейсер фанатиків, що прямував до нових гостей, пригальмував і почав передавати повідомлення про огляд. Незважаючи на озброєння транспортника, знищити його не складе труднощів.

− Вони запитують зв'язок.

З легким презирством проговорила Ірита. Звідки цей расизм в неї? На мій кивок, вона активувала канал. Новий співрозмовник за цей день і знову ящір. Але мабуть побачивши щось у моєму погляді, він поспішив повідомити:

− Прошу вибачити Вашу Імператорську Велич, − варн вклонився, притиснувши лапи до грудей. − Зараз з'єднаю вас з капітаном.

Картинка вкрилася сірими брижами, я здивовано переглянувся з Іритою. Найманців уже постачають інформацією про мене? Поки не забув, надіслав запит у дипломатичний корпус. Привертаючи увагу, на зображенні з'явився капітан. Біле довге волосся, з-під якого вибивалися загострені вуха, блакитні очі, світла шкіра і витончене обличчя. Зі стандартного образу альфара вибивав тільки м'ясистий ніс. Напівкровка чи квартерон?

− Вітаю вас, Імператор, − витончений уклін, що зберігає гідність. − Дозвольте поцікавитися, чим ми виявили ваше невдоволення?

 − Бойова операція, капітане, стандартний протокол, − постукавши кісточками пальців по підлокітнику, я спокійно сказав очікуючому альфару. − Запрошую вас на свій корабель, поки триває перевірка. І постарайтеся без варнів, у нас... деякі розбіжності.

− Слухаюся, − ще один уклін і зв'язок відключився.

Ірита здивовано дивилася на мене, нахиливши голову набік, явно не розуміючи мого бажання побачитися з вольником. Поруч важко зітхнув Коуд, тихо запитавши:

− А якщо там будуть дволикі? Зайвий ризик...

Як я зрозумів, саме ця назва поширилася серед шакрінів. Двояко звучить чути це про свою справжню расу, але я остаточний вибір зробив. Піднявся, обтрусивши форму від невидимого пилу і відповів підлеглим, які мовчали.

− Я зможу відчути їх. А ви − знищити. Тим паче мені потрібна інформація щодо альянсу.

На цьому розмова закінчилася. Я з загоном гвардійців вирушив до доків, де мали пристикуватися гості. Коуд нервував, відчувалося це навіть без емпатії. Посміхнувшись, послав йому схвальні почуття, на що він вдячно схилив голову, але не перестав турбуватися. Схоже, у нього з'являється параноя щодо моєї безпеки. Але враховуючи скільки було замахів... не здивований. Ірита ж розсіяла голограму, пообіцявши особисто контролювати ситуацію на кораблі.

Ще, коли човен заходив на посадку, я відчув живих істот. Броня глушила емоції та їхні думки, але вони не були пустушками, як безликі. Незважаючи на цю інформацію, гвардійці залишалися напоготові. При зустрічі альфар вклонився, як і двоє бійців, що супроводжували його. Капітан був одягнений в обтислий скафандр сірих тонів, а його охорона − у стандартній броні. Після привітання гості пішли за мною. І поки добиралися до приймального залу на внутрішньому транспорті, перекинувся кількома нічим не значущими словами з капітаном. Заодно й дав можливість представитися − Дені Есіпен. Найманець, торговець з вільних загонів. Я не міг відчути його думки або проникнути в розум, не видаючи себе. Схоже, у нього стояв якийсь пристрій або навіть імплант у голові.

Добравшись, пройшли через вузький коридорчик, потрапивши у велике приміщення. З одним уже накритим столом і двома стільцями з кожного боку. На стінах відображався герб шакрінів: слід червоної котячої лапи з чотирма подушечками на чорному тлі. І герб вільних капітанів: рукостискання, зверху якого сиплються монети, а знизу стилізовані кораблі. Як на мене, це приміщення було суцільною розтратою місця малого руйнівника, але радники наполягли на приймальній залі для переговорів. Та й Ірита заспокоїла, що за мірками корабля, займаний обсяг дуже малий.

Сівши під своїм гербом і підперши щоку кулаком, я вимовив:

− Я здивований, що капітанам видають ментальні щити.

Бійці позаду найманця сіпнулися, але вистачило одного погляду їхнього лідера, щоб вони завмерли. Дені подивився на мене і посміхнувся. Ось тільки очі не висловлювали доброти.

− Що ви, Ваше Імпе...

− Немає потреби в такому ретельному етикеті, − перебив я його, не витримавши такого довгого звернення. − Можеш скорочувати до Імператора.

− Як скажете, − альфар поклонився. − Ця технологія доступна небагатьом. Знаючи, куди ми прямували, я вирішив підстрахуватися.

− І куди ви прямували? − я підняв кубок, у якому був налитий сік, відпивши ковток. Дені Есіпен підняв брови в подиві, але відчувалося удавання.

− На Міхту, Імператоре. Подейкують, там є істоти, здатні читати думки. Як мені стверджували, пристрій допоможе врятуватися від їхнього впливу. І я бачу, ви також...

Коуд позаду мене тихо заричав, побачивши зухвалість у словах гостя. На що альфар вибачаючись опустив голову. Але погляд не змінився. Мене ж більше забавляв цей діалог, тим паче, я розібрався що захищало його від псионічної сили. Залишилось, тільки підтвердити.