Розділ 4. Справи правителя

Рех-Крі. Аватар безликого гравця, правитель Шак-Крі.

В особистому кабінеті Ратіо були лише кілька величезних крісел-подушок, у яких можна було з комфортом розміститися. Спочатку я здивувався: де ж стіл? Панелі? Екрани? Але щойно радник клацнув пальцями, сама кімната перетворилася на голографічний інтерфейс. Безліч датчиків і сенсорів реагували на найменший рух, даючи змогу відобразити будь-яку інформацію.

Довелося Ратіо чекати з десяток хвилин, поки я награвся з інтерфейсом. Заодно він замовив їжу, адже ми каталися науковим комплексом кілька годин, і час плавно перейшов до обіду.

Сам комплекс займав величезну територію на планеті та мав кілька орбітальних станцій над собою. Ми пройшли лише малу частину, але цього вистачило, щоб вразитися розмірами й помітити повну автономність від зовнішнього світу. Ніби країна в країні — це захоплювало і лякало водночас.

— Я радий, що ти залишив Дітора живим, — вимовив науковець, коли ми розпочали обід. — Але поясниш мені: чому?

— Ти розраховував на масову різанину? — запитання збіглося з хрускотом кістки якоїсь дичини, яку розводили шакріни. М'ясо було ніжним і просто тануло в роті, кістки та хрящі спокійно пережовувалися потужними щелепами аватара. Давненько я не отримував такого тваринного задоволення від їжі.

— Хм... так. І все ж таки?

За час, поки ми ходили, я встиг познайомитися з Ратіо дещо ближче: прагматик до мозку кісток зі спокійним характером. Такому не потрібні сентименти про те, що в Дітора була сім'я — йому потрібні факти.

— Скільки шакрінів із жовтого роду дослужилися до вищої посади?

Усередині шакріни ділять себе на роди за кольором, назву має тільки рід правителів — Крі. Моє запитання змусило радника зависнути на кілька секунд, але відповів він швидко.

— За історію — четверо. Починаю розуміти: хоч ми й розділені на касти, але ніхто не заважає піднятися до керівних постів, особливо якщо на це заслуговуєш. Такі кадри надто цінні...

— Наприклад — ти. Двадцять років тримати посаду радника і глави наукового відділу не так уже й просто. Помічники ж теж із молодших? — Ратіо кивнув, намагаючись зрозуміти, до чого я веду, оскільки тема різко змінилася. — Хто заважає вам відокремитися від Крі?

Я весь час намагався зрозуміти, що діється в головах у шакрінів: невже вони справді вірять у творців, у рід Крі? Зовні все здавалося маячнею. І тепер я спробував хоч якось вивідати потрібну інформацію з радника.

Але замість того, щоб образитися, виправдовуватися чи розсердитися на моє пряме запитання, науковець розсміявся. І для стриманого шакріна це було раптово: бачачи моє шоковане обличчя, Ратіо ще більше розвеселився.

— Фух... умієш розсмішити, — радник налив собі соку й зробив ковток; що саме його розвеселило, я так і не зрозумів. — Ти ще молодий, щоб це відчувати: має пройти певний час після повноліття. Але! Усі шакріни, що подорослішали, відчувають рід Крі, навіть коли не бачать, не чують — і хай би вони хоч були закуті в повну броню. Є щось, що видає вас із головою, якась сила: дика, невивчена, неймовірна, що змушує підкорятися.

Я завмер: невже це та енергія, що мало не вбила мене під час поглинання аватара?

— Ми займаємося цим питанням, але справа не рухається — твій батько не був прихильником вивчення своєї природи. Я скину тобі всю доступну інформацію. Тим більше як правитель ти тепер маєш повний доступ до всього. До речі...

Шакрін жестом вивів мапу системи Шак-Тер, що складалася з жовтої зірки з ім'ям Аркха і п'яти планет. Перша — млявий випалений світ, друга — Тера, рідний світ шакрінів. Третя і четверта — здвоєні планети без атмосфери, слідом пояс астероїдів, що кільцем оперізує всю систему. П'ята — газовий гігант. Помилувавшись якісною голограмою, Ратіо продовжив:

— Як тобі відомо, між системами існує зв'язок через просторові коридори, або зоряні шляхи, або стежки, як люблять говорити романтики. Саме так ми змогли вийти на Шак-Дуо, а потім на Ка-34, де вперше зіткнулися з іншим розумним життям. Я не буду вдаватися в подробиці історії виявлення коридорів і принципи роботи стрибкового двигуна, але у шляхів — точка виходу в іншу систему завжди одна, і вона фіксована.

Я уважно слухав: безликі так і не змогли розв’язати проблему швидкого переміщення кораблів між системами, хоч і мали теоретичні викладки стрибків за допомогою чорної діри на будь-які відстані й з будь-якою масою — головне знати координати. Але до неї ще треба долетіти. Та й після Кризи багато проєктів було заморожено, загальмувавши технологічний прогрес.

— Зовсім нещодавно ми знайшли ще один вихід із Шак-Тер. Проєкт засекречений, і знає про нього лише кілька виконавців: я і твій батько. Тепер і ти. І хотілося б мені, щоб ти подивився цей запис із зонда.

Кімната зникла, все потемніло, лише десь у далині з'явилося яскраве світло. Саме так сенсори автоматичного зонда показують вихід із коридору. Біла пляма швидко зростала, поглинувши все навколо, і тут, замість очікуваного безкрайнього космосу, на шляху виник великий сірий камінь. Зонд різко змістився вбік, огинаючи перешкоду, виходячи на вільний простір. Куди б не дотягувалися сканери, скрізь були метеорити. Залишивши маячок для майбутніх стрибків і передачі даних, апарат рушив далі за заданою програмою.

Минуло хвилин двадцять — нічого не відбувалося: каміння, каміння і ще каміння. Я подивився на науковця, але той лише загадково посміхнувся, розслаблено розвалившись на подушці. Схоже, він просто насолоджувався хвилинами відпочинку...